Справа № 465/689/24 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 33/811/975/24 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
18 липня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Пахара О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (п'ятсот тридцять шість) грн 60 коп.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 21.01.2024 о 11:05 год. у м. Львові на вул. Городоцькій, 215, керував транспортним засобом марки «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння виражене пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу на спеціальному приладі «Драгер» та у медичному закладі КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» у встановленому законом порядку відмовився.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, адвокат Пахар О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 04.06.2024, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу, що працівником поліції при складанні протоколу було допущено грубе порушення. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані сп'яніння, після чого поліцейський перелічує ознаки сп'яніння та вказує про відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду у встановленому законом порядку. Тобто в даному випадку при висуненні обвинувачення ОСОБА_1 , його було звинувачено як в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, (п. 2.9 а Правил дорожнього руху) так і у відмові від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (п. 2.5 Правил дорожнього руху).
Крім того, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками сп'яніння за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 215, а в долученому рапорті працівника поліції вказано, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення за адресою АДРЕСА_2 , що суперечить інформації в протоколі.
Також в графі протоколу «До протоколу додаються» зазначено «матеріали згідно ст. 130 КУпАП», тобто немає чіткого переліку доказів якими би підтверджувалося вчинене адміністративне правопорушення, в тому числі не вказано чи проводилась відеофіксація правопорушення та його оформлення та інформації про прилади відеофіксації із зазначенням назви, модифікації, серійного номера технічного засобу, за допомогою якого було здійснено відеозапис.
Тому, вважає, що протокол складено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
Апелянт вказує, що Акт огляду, де зафіксовано результати огляду на стан сп'яніння: «відмовився» не містить ні дати, ні часу складення, тому не може бути належним та достатнім доказом на підтвердження скоєння ОСОБА_1 правопорушення.
Також апелянт вказує, що ОСОБА_1 заперечує факт складання та вручення йому направлення на огляд. Окрім того, згідно з складеним направленням, інспектор поліції доставив ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я. Однак це не відповідає дійсності. В жодний заклад охорони здоров'я ОСОБА_1 працівники поліції не доставляли.
Крім того, наявне в матеріалах справи направлення повністю не заповнене, зокрема не вказано результати огляду ОСОБА_1 та не вказані серія та номер протоколу складеного поліцейськими.
Також, відеозапис є неналежним і недопустимим доказом. Такий не охоплює весь час з моменту руху автомобіля, зупинення ОСОБА_1 поліцією під час керування транспортним засобом нібито з ознаками алкогольного сп'яніння, не фіксує факт складення поліцейським акту огляду та складення та вручення ОСОБА_1 направлення в медичний заклад та доставку його в медичний заклад.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , адвокат Пахар О.А. будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не з'явився. Адвокат Пахар О.А. надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі ОСОБА_1 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ААД № 570328 від 21 січня 2024 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що на місце прибули працівники поліції де вже перебував один екіпаж поліцейських, які повідомили, що зупинили водія, оскільки він здійснив обгін на перехресті. Також один із працівників поліції повідомив, що у водія є ознаки алкогольного сп'яніння, але від огляду водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру. Після чого, поліцейський підійшов до ОСОБА_1 та пред'явив вимогу про проходження огляду на місці зупинки або в медичному закладі. ОСОБА_1 відповів: «я вже 30 раз відмовився, складайте протокол». Поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 , наслідки відмови, та те, що його буде притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так і в медичному закладі, однак від огляду ОСОБА_1 постійно відмовлявся, та зазначив, що спішить (час на відео 11:04:00 clip.-9mp4).
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 було звинувачено як в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, (п. 2.9 а Правил дорожнього руху) так і у відмові від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння (п. 2.5 Правил дорожнього руху), апеляційний суд до уваги не бере, з таких підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він 21.01.2024 о 11:05 год. у м. Львові на вул. Городоцькій, 215, керував транспортним засобом марки «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння виражене пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку відмовився.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що викладена у ньому фабула адміністративного правопорушення відповідає об'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, у протоколі викладено, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , які відповідають диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що в подальшому його і було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей у місці вчинення адміністративного правопорушення зазначено у протоколі та у рапорті, апеляційний суд до уваги не бере оскільки такі не впливають на правильність висновків судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності чіткого переліку матеріалів, які додаються до протоколу, оскільки такі не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від огляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність відомостей про вручення направлення на огляд ОСОБА_1 такі апеляційний суд до уваги не бере, оскільки відповідне направлення надається лікарю у випадку доставлення водія на огляд до медичного закладу.
Безпідставними є і покликання апелянта на невідповідність акту огляду та направлення на огляд вимогам Інструкції №1452/735, оскільки зазначені процесуальні документи містять всі необхідні дані, як того вимагає вказана Інструкція.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не відображає всіх подій не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколів. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Пахара О.А. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.