Справа № 447/493/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.
Провадження № 33/811/834/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
17 липня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника - адвоката Гирича Олега Васильовича на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору в дохід держави.
Згідно з постановою судді, що 18.02.2024 о 22 год. 56 хв. у м. Миколаєві на вул. Загуменна, 22 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “HYNDAI SANTA FE” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Таким чином ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом 18 лютого 2024 року, перебування автомобіля в рухомому стані з ввімкненим двигуном на момент зупинки.
Звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 18.02.2024 р. є недопустимим доказом, адже був складений з порушенням норм ч. 1-2 ст. 256 КУпАП, оскільки у такому засобі доказування відсутня інформація про свідків участь яких є обов'язковою Крім того, ОСОБА_1 не був попереджений про свої права та обов'язки визначені ст. 268 КУпАП як цього вимагає ч. 4 ст. 256 КУпАП.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо відсторонення водія ОСОБА_1 , від керування транспортного засобу, шляхом передачі під керування іншого водія.
Окрім того зазначає, що посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування не отримував.
Зауважує, що відеозапис не є повним та безперервним, а являється фрагментарним та таким, що постійно переривається.
Захисник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім цього, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску строку покликається на те, що 07.05.2024 було укладено договір з ОСОБА_1 , а 09.05.2024 року ознайомився із матеріалами справи та отримав повний текст постанови.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду матеріалам та фактичним обставинам справи, не повним та не об'єктивним з'ясуванням судом всіх обставин справи.
Звертає увагу на те, що з відеозапису 2024 0218 225224 006.MOV та 2024 0218 225724 007.MOV не вбачається , що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля HYNDAI SANTA FE д.н.з. НОМЕР_1 .
Зауважує, що з змісту протоколу серії ААД №751567 від 18.02.2024, в графі «До протоколу додаються» зазначено лише «відео з бодікамери 1265,1263». У матеріалах справи, не відомо звідки, є рапортом працівника поліції ОСОБА_3 від 19.02.2024, протокол адміністративного затримання №159178 від 18.02.2024, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та висновок щодо результатів медичного огляду від 18.02.2024.
Зазначає, що в рапорті працівника поліції ОСОБА_3 від 19.02.2024 зазначено, що було складено протокол серії ААД №751567 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА №1471310 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, однак ця постанова відсутня у матеріалах справи.
Також в матеріалах даної справи не зафіксовано інформацію про складання постанови серії ББА № 594651 від 18.02.2024.
Окрім того зазначає, що постанова ББА № 594651 була скасована рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.04.2024 по справі № 461/1713/24
У судові засідання апеляційного суду, призначені на 13.06.2024, 28.06.2024, 05.07.2024, 12.07.2024, 17.07.2024 ОСОБА_1 та захисник Гирич О.В., будучи належним чином повідомленими про дату та час проведення судового засідання не з'явилися.
Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасники справи не скористалися. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у їх відсутності.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Представник ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення судового засідання, однак суд апеляційної інстанції не бере його до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження своїх повноважень ОСОБА_4 подав до суду першої інстанції копію довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 153, укладеної із ОСОБА_1 та копію диплома про отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації магістра з правознавства.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Рішенням Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року роз'яснено, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України слід розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. При цьому положення ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Вказане рішення було ухвалене в листопаді 2000 року і відповідало положенням діючої на той час редакції Конституції України. В той же час Законом № 1401-VIII від 02.06.2016 року Конституцію України доповнено ст. 131-2, відповідно до якої виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Цим же Законом розділ XV «Перехідні положення» Конституції України доповнено п. 16-1, згідно з яким представництво за ст. 131-2 виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідно до положень ст. 131-2 Конституції України, яка є нормою прямої дії, з 1 січня 2018 року виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в судах апеляційної інстанції.
Згідно відомостей сайту Єдиного реєстру адвокатів України, який є в загальному доступі, право ОСОБА_4 на заняття адвокатською діяльністю відсутнє, та внаслідок чого не є особою, яка може здійснювати захист ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення,прихожу до наступних висновків.
З огляду на те, що судове засідання, на якому було прийнято оскаржене рішення, проводилося у відсутності ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та такий підлягає поновленню.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 751567 від 18.02.2024; відеозаписом (файл 2024_0218_225224_006.MOV) з відеореєстратора службового автомобіля працівників Відділення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області; відеозаписом (файл 01265_00126520240218225737_003A.MP4) з нагрудної бодікамери працівників Відділення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області; рапортом Інспектора СРПП ВнП № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Романа Візничака начальнику Відділення поліції № 2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області полковнику поліції Сергію Нестеруку від 19.02.2024; протоколом АЗ № 159178 про адміністративне затримання від 18.02.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних засобів від 18.02.2024; витягом з бази ІПНП за відомостями ГСЦ МВС «Посвідчення водія» на громадянина ОСОБА_1 НОМЕР_2 та іншими матеріалами справи.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 751567 від 18.02.2024, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 , 18.02.2024 о 22 год. 56 хв. у м. Миколаєві на вул. Загуменна, 22, керував транспортним засобом “HYNDAI SANTA FE” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини викладені у протоколі підтверджуються і відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події та у закладі охорони здоров'я ОСОБА_5 ствердно відмовився від проходження такого огляду.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_5 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є повним та безперервним, а являється фрагментарним та таким, що постійно переривається, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_5 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі.
Окрім того, пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачено право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду.
Водночас, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.02.2024 № 9 з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, та дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку не оспорював.
Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та був безпідставно зупинений поліцейськими, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
З переглянутих судом відеоматеріалів вбачається, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу “HYNDAI SANTA FE” д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки на відеозаписі (файл 2024_0218_225224_006.MOV) прослідковується повний маршрут вказаного транспортного засобу від моменту фіксації на камеру відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції до моменту його повної зупинки в нерухомому стані з вимкненим двигуном.
При цьому, з відеозапису ( файл 01265_00126520240218225737_003A.MP4), знятого нагрудною бодікамерою видно, що після зупинки автомобіля “HYNDAI SANTA FE” д.н.з. НОМЕР_1 один з працівників поліції за допомогою спеціального ліхтаря та камери фіксує перебування ОСОБА_1 на водійському сидінні вказаного транспортного засобу.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не спростовується фактом скасування постанови ББА № 594651 рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25.04.2024 у справі №461/1713/24, пов'язаної із керуванням транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія.
Відтак, твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Відсутність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння не впливає на встановлення наявності чи відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 751567 від 18.02.2024 є недопустимим доказом у справі, оскільки такий складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, є безпідставними. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 751567 від 18.02.2024 (а.с.1) складений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджують подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції не було залучено свідків під час проведення огляду на стан сп'яніння, як підстави для скасування постанови апеляційний суд вважає безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи працівником поліції застосовувались технічні засоби відеозапису, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи, а відтак присутність свідків не вимагається.
Стосовно доводів наведених апелянтом про відеозапис події, то апеляційний суд не бере до уваги доводи в частині їх неналежності та недопустимості, при цьому звертає увагу, що крім відеозапису вина ОСОБА_1 підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами про які згадано вище.
Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Покликання захисника в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду матеріалам та фактичним обставинам справи, не повним та не об'єктивним з'ясуванням судом всіх обставин справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Доводи апеляційних скарг про інші порушення, зазначені в апеляційних скаргах, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення судді першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на основі всебічно, повно та об'єктивно з'ясованих обставин справи, вина ОСОБА_1 доводиться допустимими, належними та достатніми доказами у справі.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційних скарг не було наведено, а обставини на які покликаються апелянти, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилаються апелянти в своїх апеляційних скаргах не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційних скарг і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
поновити адвокату Гиричу Олегу Васильовичу строк апеляційного оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2024 року.
Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 29 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційні скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника - адвоката Гирича Олега Васильовича - без задоволення.
Суддя М.Ф. Романюк