Справа № 144/523/24
Провадження № 33/801/599/2024
Категорія: 155
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
19 липня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Клінчикова Сергія Олександровича, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого у ФОП « ОСОБА_2 », громадянина України,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року адміністративні справи №№ 144/523/24, 144/524/24, провадження № 3/144/190/24, 3/144/191/24 відносно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження і присвоєно порядковий номер № 144/523/24, провадження № 3/144/190/24.
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 650963 від 25.03.2024 року, 14.01.2024 року о 18 год. 22 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, держномер НОМЕР_1 , на автодорозі Теплик-Залужжя не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати постійну змогу контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Пасат», держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. За наслідками ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження із збитками.
Окрім того, 14.01.2024 року о 18 год. 22 хв. на автодорозі Теплик-Залужжя водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, держномер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння: медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі Гайсинської ЦРЛ та підтверджується висновком судово-медичної експертизи крові №219 від 18.01.2024 року.
Не погодившись з постановою Теплицького районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року адвокат Клінчиков С. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, оскільки останній не погоджується із оскаржуваною постановою і вважає її незаконною та необґрунтованою, просить вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на переконання сторони захисту, суд першої інстанції грубо порушив право ОСОБА_1 на справедливий та неупереджений суд, що виявилось у тому, що суд першої інстанції не зазначив в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Так, 13.05.2024 року стороною захисту суду подано клопотання про закриття провадження у справі, наступного змісту:
Доказами у цій справі про адміністративне правопорушення є, крім іншого, протоколи слідчих дій та процесуальні рішення у кримінальному провадженні № 12024020110000010, на підставі яких проводились слідчі дії. Вказує, що допустимість та достовірність вказаних доказів слід оцінювати виходячи з їх відповідності вимогам кримінального процесуального законодавства під час їх отримання.
Зауважує, що ознайомленням з матеріалами справи встановлено, що в ній міститься копія постанови прокурора ОСОБА_4 про відібрання зразків для проведення експертизи від 15.01.2024, якою вирішено відібрати зразки крові ОСОБА_1 , яке доручити слідчій ОСОБА_5 .
В справі також міститься незавірена копія протоколу отримання зразків для проведення експертизи, який містить не оговорені виправлення дати, з чого дату складання протоколу слідчої дії встановити не можливо.
Як наслідок наявні підстави вважати недопустимими отримані докази та наявність обґрунтованих сумнівів, що суперечить стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Натомість суд першої інстанції не відхиливши жодного з наведених вище аргументів, зазначивши лише як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 , висновок судово-медичної експертизи крові.
Звертає увагу, що допитаний на досудовому слідстві в якості свідка 15.01.2024 та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень ОСОБА_1 , на запитання слідчого вказав наступне: «Перед тим, як сісти за кермо я спиртного та наркотичних засобів не вживав, що може підтвердити моя дружина».
Також, звертає увагу суду на ті обставини, що суд першої інстанції докладно описав фрагмент дослідницької частини висновку СМЕ крові №419, в якій експерт, у свою чергу, описав наданий йому спецпакет №WAR№0073164, який був доставлений на експертизу начальником СВГ ОСОБА_6 , одночасно ніяк не відреагувавши на те, що вказаний спецпакет також не містить підпису ОСОБА_1 , що також є порушенням ч. 3 ст. 105 КПК України.
Крім того, суд не взяв до уваги письмові докази, а саме відповіді на адвокатські запити, відповідно до яких вбачається, що кров у ОСОБА_1 відбиралась 14.01.2024, і що на час відібрання крові ОСОБА_1 перебував у свідомості, і що кров відбиралась на підставі постанови прокурора від 14.01.2024, і що біологічний зразок крові, який відбирався медичними працівниками на підставі п. 14 розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп'яніння Наказ МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (наказ №205 від 12.10.2022 року по Гайсинський ЦРЛ), який зберігається протягом 90 днів в холодильнику, працівниками поліції не вилучався.
Враховуючи той факт, що жодних допустимих та достовірних доказів того, що в спецпакеті WAR№0073164, який був доставлений 17.01.2024 на експертизу СВГ ОСОБА_7 , містилась кров відібрана у ОСОБА_8 та те, що строки накладення адміністративного стягнення на час винесення постанови спливли, про що 05.06.2024, стороною захисту було заявлено відповідне клопотання, адвокат Клінчиков С. О. вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні адвокат Клінчиков С. О. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Клінчикова С. О. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що вимоги апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення.
Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у численних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Так, у справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого суду було надано протокол про адміністративне правопорушення та докази з кримінального провадження №12024020110000010 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яке закрито згідно постанови від 27.01.2024.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 650964 від 25.03.2024, 14.01.2024 о 18 год. 22 хв. на автодорозі Теплик-Залужжя водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2108, держномер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння: медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі Гайсинської ЦРЛ та підтверджується висновком судово-медичної експертизи крові №219 від 18.01.2024 року.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Окрім того, згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Проте суд першої інстанції не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів захисту щодо суті доведеності вини ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що докази на підтвердження викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 650964 обставин надані з кримінального провадження №12024020110000010 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, їх допустимість та достовірність оцінюється судом відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства під час їх отримання.
Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Отримання зразків для експертизи є самостійною процесуальною дією, воно відбувається відповідно до ст. 245 КПК у порядку, визначеному ст. 241 цього Кодексу, на підставі постанови прокурора, яка є окремим процесуальним документом, а про проведення такої слідчої дії складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу.
З матеріалів адміністративного провадження видно, що в них наявна постанова прокурора про відібрання зразків для проведення експертизи у ОСОБА_1 від 15 січня 2024 року, протокол отримання зразків для експертизи з виправленою датою складання «14» чи «15» січня 2024 року.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 245, частини 3 статті 241 КПК відбирання біологічних зразків у особи здійснюється на підставі постанови прокурора, а у разі відмови особи добровільно надати зразки - відібрання проводиться примусово за ухвалою слідчого судді або суду за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому статтями 160-166 КПК.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, отримання зразків для експертизи є самостійною процесуальною дією, яка проводиться відповідно до статті 245 КПК у порядку, визначеному статтею 241 цього Кодексу, на підставі постанови прокурора, що є окремим процесуальним документом, а про проведення такої слідчої дії складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, належність процедури відібрання зразків для експертизи не може бути підтверджено висновком експерта, оскільки останній, отримавши для проведення експертизи зазначені зразки, не має повноважень щодо оцінки процесуальної допустимості їх відібрання. Отже, постанова прокурора про відібрання зразків для експертного дослідження та протокол проведення зазначеної слідчої дії є процесуальними документами, які підтверджують факт відібрання у особи відповідних біологічних зразків для дослідження та застосування належної правової процедури.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що згідно відповіді адміністрації КНП «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради» від 02.05.2024 № 1344 медична сестра ОСОБА_9 відібрала біологічний зразок крові у гр. ОСОБА_1 на підставі постанови Гайсинської окружної прокуратури від 14.01.2024 з метою проведення судово-медичної експертизи.
Проте на час відібрання зразків та складання протоколу отримання зразків у ОСОБА_1 для проведення експертизи від 14.01.2024 була відсутня постанова прокурора про відбирання біологічних зразків, а саме зразків крові.
Порушення процедури відібрання біологічних зразків неминуче впливає на допустимість висновку експерта № 219 від 18 січня 2024 року, об'єктом дослідження якої була кров громадянина ОСОБА_1 .
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 487/3326/15-к (провадження № 51-4811 км 20), від 23 березня 2021 року у справі № 144/1182/15-к (провадження № 51-2161км19).
Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.
Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.
Крім того, Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 104 КПК України зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.
Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.
В протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 14.01.2024 відсутній підпис ОСОБА_1 , а також відсутні його пояснення щодо причин відмови від підписання, засвідчені понятими. Невідповідності протоколу суперечать вимогам ч. 6 ст. 104 КПК України, а тому суд вважає за необхідне виключити посилання на нього, як на доказ, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 ..
Такий висновок суду стосовно недопустимості протоколу у зв'язку з відсутністю підпису учасника даної процесуальної дії узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 жовтня 2020 року справа № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18).
Також слушними є доводи захисту щодо недотримання при отриманні зразків вимог п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК, яким передбачено, що заключна частина протоколу, в якому фіксується хід та результати проведення процесуальної дії, повинна містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.
Кожен спецпакет НП ГСУ має унікальний серійний номер, що значиться у верхній частині пакету, упакування речових доказів здійснюється за допомогою клейкої стрічки та у разі її відкриття, повторне упакування неможливе.
Проте будь-яке посилання на такий номер в протоколі отримання зразків відсутнє, а закон вимагає у заключній частині протоколу зазначати спосіб ідентифікації зразків, що передбачає забезпечення достовірності (недопущення фальсифікації) результатів.
В той же час допитаний на досудовому слідстві в якості свідка 15.01.2024 ОСОБА_1 заперечував вживання спиртного та наркотичних засобів. Також захист стверджує, що запис про «визнання вини» в протоколі здійснений після підпису ОСОБА_1 невідомою особою.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останньої, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» суд указав на те, що при оцінці доказів він, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» також сформульовано у пункті 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».
Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з винесенням нової постанови, якою закрити провадження в зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 , подану від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко