Справа № 127/16947/24
Провадження №11-кп/801/857/2024
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено за № 12024020010000479 від 27.03.2024,
за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2024 року, якою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яне Краснопільського району Сумської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примирення винного з потерпілим,
Короткий зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Судом установлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 27 березня 2024 року близько 14:45 год. водій ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «MAN TGA 18.440», д.н.з. НОМЕР_1 , в складі з напівпричепом «M&V NS4G31», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони вулиці Гетьмана Мазепи в місті Вінниці, по проїзній частині вулиці Немирівське шосе, перед початком виконання маневру правого повороту з заїздом на прилеглу територію будинку № 90-Р, ОСОБА_8 не переконався, що даний маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу велосипеду марки «Crasser», номер рами НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався велосипедною доріжкою в попутному напрямку, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останнього.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого надколінка без зміщення, поверхневої забійної рани та синців на голові, садна на боковій поверхні грудної клітки зліва, синців та садна на правій кисті, на лівій гомілці.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я .
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи, в діях водія автопоїзда в складі автомобіля марки «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа «M&V NS4G31» д.н.з. НОМЕР_2 , вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_8 , які не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».
За вищевикладених обставин водій ОСОБА_8 порушив вимоги п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, де зазначено:
п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 10.2 - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Порушення вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходиться у причинному зв'язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про закриття кримінального провадження відносно нього. В своєму клопотанні обвинувачений вказує, що він примирився з потерпілим, відшкодував йому завдану шкоду, тому просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Захисник ОСОБА_10 клопотання підтримала.
Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що обвинувачений відшкодував йому завдану шкоду, матеріальних претензій до ОСОБА_8 він не має, примирився з останнім, тому просив суд звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_11 не заперечував проти звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2024 року - звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примирення винного з потерпілим.
Кримінальне провадження № 12024020010000479 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2024 стосовно ОСОБА_8 за обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України ухвалено закрити.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі чотири тисячі п'ятсот сорок три гривні 68 копійок на користь держави.
Арешти на транспортний засіб марки «MAN TGA 18.440», д.н.з. НОМЕР_4 , велосипед марки «Crosser», номер рами НОМЕР_3 , накладені ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.03.2024 року - ухвалено скасувати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:
- автомобіль марки «MAN TGA 18.440», д.н.з. НОМЕР_4 , які зберігаються на спец майданчику для тримання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП у Вінницькій області, за адресою м. Вінниця вул. Г. Арабея, 17, ухвалено повернути власнику безоплатно;
велосипед марки «Crosser», номер рами НОМЕР_3 , який зберігається в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області, ухвалено повернути ОСОБА_7 ;
диск з відеозаписом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження у прокурора, ухвалено залишити там же.
Судове рішення мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив злочин з необережності невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному злочині, примирився з потерпілим, відшкодував йому завдану ним шкоду.
За таких обставин суд, вважав, що ОСОБА_8 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрити.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 не оспорює фактичні обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, а лише просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити його позовні вимоги про необхідність відшкодування шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що на відшкодування заподіяної шкоди він отримав лише 50 000 гривень. Проте, у нього була усна домовленість з водієм (обвинуваченим ОСОБА_8 ) та ОСОБА_12 , директором транспортної компанії “Еко транс” на відшкодування шкоди у розмірі 4 000 доларів, яку не виконали. Дана домовленість полягала у тому, що грошові кошти мали виплачуватися за завдані тілесні ушкодження, моральні страждання та зіпсовані речі двома платежами до судового засідання 10.06.2024 та після його проведення.
Також посилається на те, що стан його здоров'я після ДТП не покращився, наразі йому потрібні кошти, оскільки він несе додаткові витрати на лікування, через погіршення стану здоров'я він позбавлений можливості повноцінно займатися велоспортом, змушений змінювати роботу.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги потерпілого, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Прокурор ОСОБА_6 також заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу - без змін.
Мотиви і висновки суду
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги, пояснення учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, є правильною і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст.46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Для застосування ст. 46 КК України та прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим необхідною є сукупність таких умов:
1) вчинення особою кримінального правопорушення вперше;
2) вчинене діяння належить до категорії кримінальних проступків або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
3) примирення особи, яка вчинила таке кримінальне правопорушення з потерпілим;
4) відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Частиною 1 ст. 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі такого звільнення кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Порушень викладених положень кримінального та кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом за доводами апеляційної скарги потерпілого не встановлено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник заявили клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, оскільки обвинувачений примирився з потерпілим, відшкодував йому завдану шкоду.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції підтримав вказане клопотання, подав заяву про закриття кримінального провадження, підтвердив, що обвинувачений відшкодував йому завдану шкоду, вказав, що матеріальних претензій до ОСОБА_8 він не має, оскільки примирився з останнім, просив суд звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження. Окрім цього, на запитання головуючої у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_7 підтримав достовірність та добровільність поданої ним заяви.
За таких підстав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із його примиренням з потерпілим ОСОБА_7 . При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції як обвинуваченому ОСОБА_8 , так і потерпілому ОСОБА_7 було роз'яснено наслідки закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд зазначає, що на відміну від дійового каяття, кримінальний закон не вимагає при примиренні повного відшкодування збитків чи усунення шкоди. Вказане пов'язане з тим, що достатність і прийнятність для себе цих заходів визначає сам потерпілий. Оскільки на момент розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції потерпілий підтвердив добровільність свого примирення з обвинуваченим, відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого та факт відшкодування заподіяної шкоди, належних доказів зворотного потерпілим під час апеляційного розгляду не надано, тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого за доводами, викладеними в ній, які стосуються домовленості про відшкодування шкоди двома платежами роботодавцем обвинуваченого.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу потерпілого на те, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у даному випадку закрито із нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно ОСОБА_8 зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України, однак у силу певних обставин подальше кримінальне провадження стосовно обвинуваченого виключається. Цими обставинам у даному випадку є примирення обвинуваченого з потерпілим.
Відповідно до ч. 1ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За загальним правилом, установленим кримінальним процесуальним законом, цивільний позов під час кримінального провадження, пред?являється до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128, ч. 1 ст. 62 КПК України). Права та обов?язки і цивільного позивача, і цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 61, ч. 2 ст. 62 КПК України).
Проте, як установлено апеляційним судом, цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 не пред'являвся ні до обвинуваченого, ні до його роботодавця. Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Оскільки кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 закрито з нереабілітуючих підстав, тому потерпілий не позбавлений можливості звернутися з цивільним позовом до обвинуваченого чи його роботодавця в порядку цивільного судочинства, додавши копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 10.06.2024 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, докази, які підтверджують погіршення стану його здоров'я після ДТП, неефективність попереднього лікування та необхідність продовження лікування, докази понесених ним витрат на таке лікування тощо. При цьому за подання такого позову не сплачується судовий збір відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .
Отже, з огляду на наведене, порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено, а тому законних підстав для скасування ухвали суду і задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407,418 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3