Справа № 766/11550/24
н/п 2/766/11232/24
про залишення позовної заяви без руху
18 липня 2024 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Скрипнік Л.А. дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 , до Херсонської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками до неї, суд доходить висновку про те, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частина п'ята статті 177 ЦПК України передбачає обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, проте не зазначено після смерті кого позивач хоче прийняти спадщини.
Крім того, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» (далі - Закон).
Частиною першою статті 1 вказаного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до пункту 1 глави 13 Наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.
Пунктом 3 глави 13 Наказу № 296/5 від 22 лютого 2012 року визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно пункту 1 глави 14 Наказу № 296/5 від 22 лютого 2012 року, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Тобто, законодавцем визначено, що спадкоємці мають звернутися із відповідною заявою до нотаріуса, на підставі якої той заводить спадкову справу, а у випадку неможливості оформити процедуру спадкування та видати свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов'язаний відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що він виносить відповідну постанову. Вказана відмова нотаріуса є підставою для звернення до суду.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, особа вправі звернутися до суду із заявою. В протилежному випадку - дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи зазначене, право звернення до суду за правилами позовного провадження з метою захисту порушеного права на спадщину настає в спадкоємця тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що при розгляді справ про спадкування слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Всупереч вимогам статті 175 ЦПК України позивачем не надані докази відсутності умов оформлення спадкових прав в позасудовому порядку, а саме звернення до нотаріуса та наявності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
У зв'язку з наведеним, позивачу ОСОБА_1 слід долучити до матеріалів позовної заяви, як підставу звернення до суду, обґрунтовану постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, пов'язаної з подання заяви про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину.
Суд наголошує, що відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, позивачу необхідно визначитись з суб'єктним складом учасників процесу (підтвердити відсутність інших спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування чи неприйняття ними спадщини /із наданням відповідних доказів, зокрема копії матеріалів спадкової справи, тощо), викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, відповідно до ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Частиною 4 ст.19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову у цій справі є спадковий спір.
Таким чином, ця справа не є малозначною в силу закону.
Відповідно до ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Представником позивача у позовній заяві зазначено ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності від 28.05.2024 року, посвідченої приватним нотаріусом Купянського районного нотаріального округу Харківської області Томчук С.М..
Натомість, будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 , має статус адвоката і може здійснювати представництво позивача, у відповідності до ст. 62 ЦПК України, матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями4, 95, 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_2 , до Херсонської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом трьох днів з дня вручення ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.А. Скрипнік