15.07.2024 Справа №607/15192/24 Провадження №3/607/6617/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №277010 від 04.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 06.06.2024 року близько 15 год 15 хв. за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері гр. ОСОБА_2 , а саме висловлював словесні образи в її сторону та погрожував фізичною розправою, таким чином могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим порушив п. 3, 17 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не з'явився, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу у його відсутності.
В судовому засіданні була потерпіла особа гр. ОСОБА_2 , вказал, що її син щодо неї не вияв домашнього насильства, оскільки не перебував вдома, а знаходився на лікуванні. Просить провадження щодо сина ОСОБА_1 закрити, оскільки вказав у протоколі про адміністративне правопорушення факти не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, згідно якої настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини».
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищезазначеного, проаналізувавши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення потерпілої особи суд вважає, що об'єктивних, беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що за встановлених обставин справи, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано об'єктивних (неупереджених) доказів, з яких вбачалося б, що 06.06.2024 близько 15 год. 15 хв. ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 вчинив стосовно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи в її сторону, чим порушив вимоги п. 3, 14 п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяВ. Л. Дзюбич