Справа № 523/21290/23
Провадження №2/523/689/24
"12" липня 2024 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участі секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича про розподіл судових витрат, -
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 10 червня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» Царюк Марії Зенонівни про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - залишено без розгляду.
Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року, а саме: скасувати арешт - квартири загальною площею 50,8 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2613457751100; -машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 10,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2598268151100; -машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 13, 8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2596440951100.
Продовжено розгляд справи за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
На адресу суду 19.06.2024 року (вх. № 4296) надійшла заява представника відповідач про розподіл судових витрат. В обґрунтування заяви представник зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України - у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Та, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. До відзиву на позовну заяву було надано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі: 30 000 гривень.
До заяви про розподіл витрат на правничу допомогу представником надані платіжне доручення на суму: 15 000 грн., 2 000 грн., та 4 000 грн.
На адресу суду 08.07.2024 року (вх. № 4637) надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу дорогу за підписом представника позивача ОСОБА_3 . Згідно поданої заяви представник позивача зазначила, що у вказаній справі суд навіть не перейшов до розгляду справи по суті, та просить зменшити розмір витрат до 1 500 грн.
В судове засідання з питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу сторони не з'явились, звернулись на адресу суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до поданих клопотань представник заявника/відповідача зазначив, що наполягає на задоволенні клопотання, представник позивача зазначила, що підтримує заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши заяву представника відповідача та матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 10 червня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - залишено без розгляду.
У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат, не вирішувалося.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.
Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Відповідно до роз'яснень, які міститься у п.38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Разом з тим, заява представника відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки це його право, яке не містить обмежень у його реалізації. Під час розгляду справи судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача. Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема на право на подання відзиву на позовну заяву та на право звернення за правничою допомогою.
Необґрунтовані дії позивача є єдиною підставою для покладення на позивача обов'язку компенсувати витрати, що здійснені відповідачем, як це передбачено ч.5 ст.142 ЦПК України.
Представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат відповідача на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 44, 133, 141, 142, 247, 258, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича про розподіл судових витрат - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Повна ухвала суду складена 17.07.2024 р.
Суддя: