Справа № 522/11591/23
Провадження № 1-кп/522/482/24
18 липня 2024 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023162510000807, відомості про яке внесено 09.06.2023 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, не одруженого, з неповною середньою освітою, студента 1-го курсу Професійного училища Одеської державної академії холоду, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
Повнолітня особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, разом із неповнолітнім ОСОБА_4 , приблизно о 23:00 годині 17.04.2023 року перебували біля входу в караоке-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_10 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 продовжено з 19.02.2023 строком на 90 діб та який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного етану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-ІХ, а також достовірно знаючи про те, що до КК України внесені зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, помітивши біля входу в караоке-бар ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, у якого при собі була сумка чорного кольору, яку він носив, повісивши її ремінь на праве плече та в якій перебувало його особисто майно та гроші, якою особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, вирішив таємно заволодіти.
Діючи з вказаною метою, з корисливих мотивів та переслідуючи ціль особистого збагачення особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи таємно, користуючись неуважність потерпілого, непомітно для нього розстібнув застібку ременя сумки, знявши його з плеча потерпілого та не відходячи від потерпілого, поклав його сумку за виступ у фасаді будівлі, біля якої вони перебували. З метою завершення таємного заволодіння зазначеним чужим майном, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, покликав неповнолітнього ОСОБА_4 , якому повідомив про свої дії з заволодіння сумки ОСОБА_9 , та запропонувавши йому надати допомогу в переховуванні вказаного майна. ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів та переслідуючи ціль особистого збагачення, погодився на пропозицію особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, та діючи таємно, підійшов до місця де перебувала сумка ОСОБА_9 , та непомітно для оточуючих заховав її під свою куртку, відійшов від зазначеного місця, у той час як особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, стояв між ОСОБА_4 та потерпілим, прикриваючи своїм тулубом непомітність його дій та відволікаючи увагу ОСОБА_9
Заволодівши, внаслідок вчинення зазначених спільних дій групою осіб, вказаним чужим майном, а саме сумкою потерпілого ОСОБА_9 , яка не має для потерпілого матеріальної вартості, в якій знаходились мобільний телефон марки «ОРРО СРН 2069» у корпусі чорного кольору вартістю 4999 гривень, грошові кошти на суму 1000 гривень та банківські картки на ім'я потерпілого, які не мають грошової вартості, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, разом з ОСОБА_4 покинули місце вчинення злочину, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 5999 гривень, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні, за участю законного представника ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, та пояснив суду, що дійсно при вказаних у обвинувальному акті обставинах він разом зі своїм знайомим, приблизно о 23.00 годині 17.04.2023 р., перебуваючи біля бару «Лейла», за адресою: АДРЕСА_2 побачили біля входу в караоке-бар потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, у якого при собі була сумка чорного кольору, яку він носив, повісивши її ремінь на праве плече та в якій перебувало мобільний телефон марки «ОРРО», грошові кошти у сумі 1000 гривень та банківські картки. Заволодівши сумкою потерпілого ОСОБА_9 , покинули місце вчинення злочину та розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що вчинив злочин не через те, що потребував у цих товарах, а більше через підліткову зацікавленість, авантюризм, у вчиненому щиро розкаюється, зробив для себе належні висновки, та просив суд не карати його суворо та призначити покарання у вигляді штрафу, оскільки у нього є грошові заощадження з попереднього місця роботи, що підтвердила законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 .
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що обвинувачений в повному обсязі відшкодував матеріальну шкоду, претензій будь якого характеру до обвинуваченого він не має, та просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини їх вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, надані ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого йому діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, які вчинені обвинуваченим дійсно мали місце, вони містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він здійснив: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану
Так, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК обставин суд, відповідно до ч. 1 ст. 103 КК України, має враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.
ОСОБА_4 на теперішній час перебуває у віці 17 рік, на момент вчинення правопорушення мав повних 16 років, не одружений, має неповну середньо спеціальну освіту, зареєстрований та фактично мешкає у м. Одесі, проживає разом з матір'ю, позитивно характеризується за місцем мешкання та навчання, є студентом Професійного училища Одеської державної академії холоду, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має задовільний стан здоров'я та відповідний своєму віку рівень розвитку.
Згідно матеріалів досудової доповіді щодо обвинуваченого, наявної в матеріалах справи, встановлено, що неповнолітній не конфліктний, доброзичливий, агресію до оточуючих не проявляє, схильний діяти за першими спонуканнями, не намагається контролювати власну поведінку, враховуючи інтереси оточуючих людей. В ході бесіди стало відомо, що у неповнолітнього стабільна, сильна підтримка родини. У обвинуваченого присутні активна мотивація до змін і прагнення до самовдосконалення, готовий брати участь у послугах, програмах та заходах із втручанням органу пробації. Ризик вчинення повторного злочину - низький. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання пробаційних програм, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. У разі якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням покарання, орган пробації вважає за доцільне покладання на правопорушника обов'язків: не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Поведінка обвинуваченого в суді свідчить про те, що останній шкодує про вчинене правопорушення та усвідомлює свою відповідальність.
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, раніше не судимий, добровільне відшкодування шкоди та вчинення злочину неповнолітнім.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення групою осіб.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є студентом Професійного училища Одеської державної академії холоду, має постійне місце мешкання, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, добровільно відшкодував завданий збиток потерпілому, відомості щодо перебування обвинуваченого на обліку у лікаря нарколога чи психіатра відсутні, а тому суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.
З урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, винної особи, обставини справи, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме повне добровільне відшкодування шкоди потерпілому майнової шкоди, спричиненої злочином, у своїй сукупності, а також спільно з наявністю позитивної характеристики за місцем проживання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину і ступінь небезпеки винної особи і дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і щодо необхідності призначення йому покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і для попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів.
З п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Крім того згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі №511/338/18, мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.
З урахуванням особи неповнолітнього обвинуваченого, наявності вище вказаної пом'якшуючих покарання обставини, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Крім того, відповідно до ст. 103 КК України, судом враховано умови життя і виховання обвинуваченого, рівень його розвитку, а саме те, що батьки не ведуть асоціальний спосіб життя, належним чином займались його вихованням, а сам обвинувачений під час допиту пояснив, що вчинив злочини не через те, що потребував у цих речах, а більше через підліткову зацікавленість, авантюризм.
Цивільний позов та судові витрати не заявлені.
Речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 8, 9, 100, 368, 370-374, 394 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувати.
Речові докази: два ДВД диска - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
18.07.24