Справа № 496/4205/24
Провадження № 2-н/496/287/24
19 липня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши матеріали заяв и Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 20975,86 гривень, -
Представник заявника ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 20975,86 гривень, та витрати щодо сплати судового збору.
04.07.2024 року до суду, через систему документообігу «Електронний суд», від ОСОБА_1 , надійшли додаткові пояснення у справі з додатками, в яких вона пояснила, що 27.05.2024 року у телефонному режимі їй було запропоновано сплатити 30% від заборгованості, а залишок суми оформити реструктуризацію боргу. Домовленість з ТОВ «ООЕК», ОСОБА_1 , як боржник виконала та сплатила 30% суми боргу. Договір був підписаний за допомогою накладання КЕП і направлення через сайт. 01.06.2024 року, на зареєстровану електронну адресу їй було направлено Договір ГПЗ та рахунок-фактура, згідно яких необхідно сплатити судовий збір, індекс інфляції і 3% річних. Рахунок був сплачений в повному об'ємі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу за таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Отже, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер та за відсутності спору.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг; телекомунікаційних послуг; послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п.4 ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
З матеріалів заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник просить стягнути суму боргу за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 20975.86 гривень.
Проте, як слідує з платіжної інструкції № 0.0.3693581713.1 АТ КБ «ПриватБанк» від 10.06.2024 року ОСОБА_2 було перераховано на рахунок ТОВ «ООЕК» з призначенням платежу «01//04001-00243527 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 » грошові кошти в розмірі 890,78 гривень. Окрім того до додаткових пояснень боржником було долучено копію рахунку-фактура № 01//04001-00243527 від 03.06.2024 року, виданого ТОВ «ООЕК», на загальну суму з ПДВ 890,78 гривень та Договір про погашення заборгованості № 818 від 03.06.2024 року.
Тобто, вказана в заяві про видачу судового наказу заборгованість наразі зменшена боржником, про що свідчить платіжна інструкція № 0.0.3693581713.1 АТ КБ «ПриватБанк» від 10.06.2024 року.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Таким чином, суд вважає, що у заявника відсутнє право грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відтак, вимога заявника є необґрунтованою та не підтвердженою, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст.165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
За таких обставин, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що відсутні підстави для видачі судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , оскільки з наявних документів випливає, що заборгованість у споживача зменшена, а тому слід відмовити у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст.ст. 165, 167, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 20975,86 гривень - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.П. Портна