Справа № 495/4505/24
Номер провадження 2-о/495/278/2024
09 липня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за заявою :
ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 -про встановлення факту, що має юридичне значення, суд
Заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що:самостійне виховання та утримання батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дитини віком до 18 років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 вякому вказав,що ОСОБА_1 03.02.2007 одружився із громадянкою України ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по
м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 487.
У травні 2022 року сімейні відносини між сторонами припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини і збереження родини стали неможливими, шлюб носив формальний характер.
08.09.2022 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/3887/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений та зареєстрований 03 лютого 2007 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 33, розірваний.
Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували (перебувають) вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Як визначено статтею 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Однак ОСОБА_2 залишила дитину на виховання та повне матеріальне утримання батька, а сама стала проживати окремо за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 створила нову сім'ю. У другому шлюбі Відповідачка народила дитину, вихованню якої приділяє весь свій час.
ОСОБА_2 не виконує приписи частини другої статті 157 СК України, які визначають, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Зі свого боку ОСОБА_1 продовжує проживати разом із сином ОСОБА_1 однією сім'єю, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію від 17.04.2024 № 189, витягом з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання неповнолітньої дитини (оригінал знаходиться в Позивача).
Намірів на повторне одруження батько неповнолітньої дитини не має, оскільки вважає за необхідне присвятити своє життя вихованню дитини та забезпеченню її благополуччя.
Для забезпечення належних умов проживання неповнолітньої дитини Позивач має власний будинок, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Позивач працевлаштований, що підтверджується відповідною довідкою від 09.05.2024 № 32 та свідчить про можливість утримувати дитину, забезпечувати її матеріальні, медичні та інші потреби.
З 2022 року ОСОБА_1 одноосібно та гідно утримує неповнолітнього сина, відповідально ставиться до його виховання, входить до складу батьківського комітету та регулярно відвідує Білгород-Дністровський ліцей «Пріоритет», в якому навчається ОСОБА_3 , що підтверджується характеристикою класного керівника зазначеного навчального закладу.
ОСОБА_1 забезпечує сина необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що позитивно впливає на фізичний розвиток сина.
Зі свого боку батько систематично поповнює розрахунковий рахунок сина, відкритий у серпні 2023 року Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК».
Натомість після припинення спільного проживання ОСОБА_2 з травня 2022 року перестала проділяти увагу їх спільній дитині, цікавитися його здоров?ям та розвитком, брати участь у його вихованні, що підтверджується поясненнями свідків-сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , довідкою, виданою директором Білгород-Дністровського ліцею «Пріоритет» від 17.04.2022 № 72.
ОСОБА_2 не спілкуюється з дитиною в обсязі, необхідному для засвоєння загальновизнаних норм моралі та виховання сімейних цінностей.
ОСОБА_2 не сплачує аліменти.
ОСОБА_2 не надає жодних грошових коштів на утримання дитини, не поповнює особовий банківський рахунок свого сина, і, як наслідок, не сприяє створенню можливостей для доступу сина до культурних та інформаційних джерел, перешкоджаючи природньому процесу соціальної інтеграції дитини.
Таким чином, ОСОБА_2 свідомо, понад два роки (з травня 2022 і дотепер), ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, ОСОБА_1 розцінює як ухилення від виховання та утримання дитини з особистої вини ОСОБА_2 .
У свою чергу неповнолітня дитина ОСОБА_3 перебуває у складних життєвих обставинах, адже в 2022 році був покинутий матір'ю, що уже негативно вплинуло на його подальше життя.
Усі спроби ОСОБА_1 змінити поведінку ОСОБА_2 у кращу сторону не принесли бажаних результатів, і лише викликали негативну реакцію з боку Відповідачки, яка переросла у конфлікт.
У 2022 році ОСОБА_1 звернувся із заявою до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за сторонньою допомогою.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області провів перевірку житлових умов, на засіданні комісії заслухав усі доводи та аргументи сторін та 07.07.2022 прийняв вмотивоване рішення, яким визначив місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Копія рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 07.07.2022 № 235 додається в якості письмового доказу.
Разом з цим, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області наголосив, що мати має законне право в будь-який час забрати дитину та виховувати її за місцем свого проживання.
Син ОСОБА_3 виявив бажання проживати з батьком до досягнення повноліття.
Бажання проживати з матір'ю неповнолітня дитина не має, оскільки побоюється застосування щодо неї нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження під час щоденного перебування разом із ОСОБА_2 та її новим чоловіком, який став причиною розлучення матері з батьком .
Зі свого боку ОСОБА_1 вживає заходів щодо недопущення зміни місця проживання дитини без її згоди , супроводжує сина до школи та, по можливості, зустрічає його зі школи, на що витрачає значну частину свого власного часу.
В один із таких днів співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 вручено повістку із зобов'язанням з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 9.00 годину 22.05.2024.
Зі свого боку ОСОБА_1 повідомив співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.
17.04.2024 працівниками Комунального підприємства ЖЕО № 1 проведено перевірку, підтверджено факт проживання неповнолітнього сина з батьком (заявником) та складено акт для надання до РТЦК та СП міста Білгород-Дністровського. Отже, повідомлення Заявника є правдивими.
Однак співробітники ІНФОРМАЦІЯ_5 роз'яснили Заявнику, що для оформлення (надання) відстрочки від призову по мобілізації в особливий період під час періоду дії воєнного стану батько повинен надати судове рішення, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини.
Заявник та його Представник повністю погоджуються із правовою позицією співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , адже вона повністю узгоджується із приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Отже, факт самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків потребує доведення в судовому порядку за участю зацікавленої особи № 1 - мати неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , зацікавленої особи № 2 - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області; зацікавленої особи № 3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, з метою захисту прав та інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Факт, який заявник просить встановити є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2024 року провадження по справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами окремого провадження, призначено дату судового засідання
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Завгородній І.В. в судове засідання не з*явився,надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заінтересовани особи- ОСОБА_2 ,Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з*явилися ,про дату,час та місце розгляду справи були пвідомлені у встановленому законом порядку.
Вивчивши матеріали цивільної справи,доводи заяви судом встановлено наступне: ОСОБА_1 03.02.2007 одружився із громадянкою України ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 »).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по
м. Білгород-Дністровському Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 487.
У травні 2022 року сімейні відносини між сторонами припинені. Подальше сімейне життя чоловіка і дружини і збереження родини стали неможливими, шлюб носив формальний характер.
08.09.2022 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/3887/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений та зареєстрований 03 лютого 2007 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 33, розірваний.
Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували (перебувають) вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Як визначено статтею 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Однак ОСОБА_2 залишила дитину на виховання та повне матеріальне утримання батька, а сама стала проживати окремо за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 створила нову сім'ю. У другому шлюбі Відповідачка народила дитину, вихованню якої приділяє весь свій час.
ОСОБА_2 не виконує приписи частини другої статті 157 СК України, які визначають, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Зі свого боку ОСОБА_1 продовжує проживати разом із сином ОСОБА_1 однією сім'єю, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію від 17.04.2024 № 189, витягом з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання неповнолітньої дитини (оригінал знаходиться в Позивача).
Намірів на повторне одруження батько неповнолітньої дитини не має, оскільки вважає за необхідне присвятити своє життя вихованню дитини та забезпеченню її благополуччя.
Для забезпечення належних умов проживання неповнолітньої дитини Позивач має власний будинок, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Позивач працевлаштований, що підтверджується відповідною довідкою від 09.05.2024 № 32 та свідчить про можливість утримувати дитину, забезпечувати її матеріальні, медичні та інші потреби.
З 2022 року ОСОБА_1 одноосібно та гідно утримує неповнолітнього сина, відповідально ставиться до його виховання, входить до складу батьківського комітету та регулярно відвідує Білгород-Дністровський ліцей «Пріоритет», в якому навчається ОСОБА_3 , що підтверджується характеристикою класного керівника зазначеного навчального закладу.
ОСОБА_1 забезпечує сина необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що позитивно впливає на фізичний розвиток сина.
Зі свого боку батько систематично поповнює розрахунковий рахунок сина, відкритий у серпні 2023 року Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК».
Натомість після припинення спільного проживання ОСОБА_2 з травня 2022 року перестала проділяти увагу їх спільній дитині, цікавитися його здоров?ям та розвитком, брати участь у його вихованні, що підтверджується поясненнями свідків-сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , довідкою, виданою директором Білгород-Дністровського ліцею «Пріоритет» від 17.04.2022 № 72.
ОСОБА_2 не спілкуюється з дитиною в обсязі, необхідному для засвоєння загальновизнаних норм моралі та виховання сімейних цінностей.
ОСОБА_2 не сплачує аліменти.
ОСОБА_2 не надає жодних грошових коштів на утримання дитини, не поповнює особовий банківський рахунок свого сина, і, як наслідок, не сприяє створенню можливостей для доступу сина до культурних та інформаційних джерел, перешкоджаючи природньому процесу соціальної інтеграції дитини.
Таким чином, ОСОБА_2 свідомо, понад два роки (з травня 2022 і дотепер), ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, ОСОБА_1 розцінює як ухилення від виховання та утримання дитини з особистої вини ОСОБА_2 .
У свою чергу неповнолітня дитина ОСОБА_3 перебуває у складних життєвих обставинах, адже в 2022 році був покинутий матір'ю, що уже негативно вплинуло на його подальше життя.
Усі спроби ОСОБА_1 змінити поведінку ОСОБА_2 у кращу сторону не принесли бажаних результатів, і лише викликали негативну реакцію з боку Відповідачки, яка переросла у конфлікт.
У 2022 році ОСОБА_1 звернувся із заявою до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за сторонньою допомогою.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області провів перевірку житлових умов, на засіданні комісії заслухав усі доводи та аргументи сторін та 07.07.2022 прийняв вмотивоване рішення, яким визначив місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Копія рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 07.07.2022 № 235 додається в якості письмового доказу.
Разом з цим, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області наголосив, що мати має законне право в будь-який час забрати дитину та виховувати її за місцем свого проживання.
Син ОСОБА_3 виявив бажання проживати з батьком до досягнення повноліття.
Бажання проживати з матір'ю неповнолітня дитина не має, оскільки побоюється застосування щодо неї нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження під час щоденного перебування разом із ОСОБА_2 та її новим чоловіком, який став причиною розлучення матері з батьком .
Зі свого боку ОСОБА_1 вживає заходів щодо недопущення зміни місця проживання дитини без її згоди , супроводжує сина до школи та, по можливості, зустрічає його зі школи, на що витрачає значну частину свого власного часу.
В один із таких днів співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 вручено повістку із зобов'язанням з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 9.00 годину 22.05.2024.
Зі свого боку ОСОБА_1 повідомив співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.
17.04.2024 працівниками Комунального підприємства ЖЕО № 1 проведено перевірку, підтверджено факт проживання неповнолітнього сина з батьком (заявником) та складено акт для надання до РТЦК та СП міста Білгород-Дністровського. Отже, повідомлення Заявника є правдивими.
Однак співробітники ІНФОРМАЦІЯ_5 роз'яснили Заявнику, що для оформлення (надання) відстрочки від призову по мобілізації в особливий період під час періоду дії воєнного стану батько повинен надати судове рішення, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини.
Заявник та його Представник повністю погоджуються із правовою позицією співробітників ІНФОРМАЦІЯ_5 , адже вона повністю узгоджується із приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Отже, факт самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків потребує доведення в судовому порядку за участю зацікавленої особи № 1 - мати неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , зацікавленої особи № 2 - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області; зацікавленої особи № 3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, з метою захисту прав та інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Приписами статті 32 Основного Закону України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності (стаття 4 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III)).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2402-III, кожна дитина має право на належний рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону № 2402-III кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, медіа та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.
Приписами частин першої, другої статті 10 Закону № 2402-III визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2402-III кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частиною першою статті 12 Закону № 2402-III визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з приписами частин першої, другої, третьої статті 18 Закону № 2402-III держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Отже, завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні (стаття 2 Закону № 2402-III).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє і дотепер.
Отже, ураховуючи, що Відповідачка не виконує свої обов'язки, а весь тягар батьківського піклування перебуває на Заявнику, то в умовах повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, систематичними ракетними обстрілами міст по всій території України, що вимагає від батька на постійній основі забезпечувати захист життя та здоров'я неповнолітньої дитини, у тому числі перебування в належному морально-психологічному стані, встановлення юридичного факту, передбаченого приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993
№ 3543-XII є не тільки необхідним з огляду на обставини справи, але й таким, що відповідає конституційним засадам, визначених статтями 32, 51 Основного Закону № 2402-III щодо охорони дитинства в Україні з боку Держави та батька.
Заява обґрунтовується письмовими доказами, які відповідно до положень статті 83 ЦПК України подаються в належним чином завірених копіях. Такими доказами є:
-свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 (оригінал знаходиться в Позивача);
-рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2022 у справі № 495/3887/22 (є в загальному доступі в мережі Інтернет на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106122841);
-рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 07.07.2022 № 235 (оригінал знаходиться в Третьої особи);
-витяг з реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання неповнолітньої дитини (оригінал знаходиться в Позивача);
-довідка про склад сім'ї та реєстрацію від 17.04.2024 (оригінали знаходяться в Позивача);
-акт для надання до РТЦК та СП міста Білгород-Дністровського, складений 17.04.2024 працівниками Комунального підприємства ЖЕО № 1 (оригінали знаходяться в Позивача);
-довідка Білгород-Дністровського ліцею «Пріоритет» від 17.04.2022 № 72 (оригінал);
-пояснення ОСОБА_3 (оригінал);
-пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (оригінали);
-характеристики ОСОБА_3 (оригінали);
-витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (оригінал знаходяться в Позивача);
-виписка по картці Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» від 09.05.2024 по розрахунковому рахунку ОСОБА_3 (оригінал);
-заповіт від 10.06.2022 (оригінал знаходяться в Позивача);
-довідка з місця роботи Позивача від 09.05.2024 № 32;
-скріншоти зі сторінки в соціальній мережі Фейсбук (є в загальному доступі в мережі Інтернет в соціальній мережі Фейсбук) та інші.
Усі зазначені докази в системному взаємозв'язку свідчать про факт одноосібного виховання батьком неповнолітньої дитини.
Виписка з картки Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» від 09.05.2024 по розрахунковому рахунку ОСОБА_3 та пояснення сина свідчать про те, що неповнолітня дитина перебуває на повному утриманні Заявника.
Слід зазначити, що пояснення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 потребують окремої уваги.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має повних 16 років, тобто досягнув такого віку і рівня розвитку, що може висловлювати власну думку.
ОСОБА_3 має право на свободу вибору щодо своїх батьків.
Так, приписами частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
ОСОБА_3 бажає проживати з батьком і це його право захищається законом, а тому не може бути порушено.
Суд зазначає, що внаслідок ухилення матір'ю від виконання батьківських обов'язків, передбачених приписами статті 141, 150, 157 Сімейного кодексу України, від виховання та утримання неповнолітньої дитини, несплати аліментів, що обумовлено її скрутним матеріальним становищем, а також життєвими обставинами, пов'язаними із необхідністю забезпечення всіх потреб малолітньої дитини, народженої в другому шлюбі, існує реальна загроза здоров'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , його фізичному, духовному та моральному розвитку.
Додатковим фактором є військова агресії Російської Федерації проти України, яка несе неприховану загрозу життю та здоров'ю неповнолітньої дитини.
У період дії воєнного стану неповнолітня дитина як ніколи потребує постійного батьківського піклування, забезпечення безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку, соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.
Стаття 151 Сімейного кодексу України встановлює права батьків щодо виховання дитини, а саме: 1) батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини ; 2) батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам; 3) батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Приписами статті 154 Сімейного кодексу України визначено, що:
1) батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина; 2) батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень; 3) батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
Зі свого боку Позивач усвідомлює, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а тому просить суд заслухати думку та побажання дитини.
Так, стаття 152 Сімейного кодексу України закріплює права дитини на належне батьківське виховання: 1) право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом ; 2) дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї; 3) дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; 4) дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Разом з цим, приписами частин першої, другої, третьої, четвертої статті 155 Сімейного кодексу України Законодавець визначив, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства . Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка на підставі положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, під час вирішення питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, в якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Звісно, що хлопчики у віці від 16 до 18 років потребують більше батьківського виховання, аніж материнської турботи і ласки.
Це пояснюється тим, що батько прищеплює силу духу, твердість і сміливість, тобто всі ті якості, які вкрай необхідні чоловікам, насамперед в умовах воєнного стану.
Роль батька не обмежується тим, що треба заробити гроші й оплатити рахунки. Залучений до виховання батько приносить значний внесок у соціальний, когнітивний та емоційний розвиток своєї дитини.
Батьки спілкуються з дітьми по-різному. Час, проведений хлопчиком один на один із татом, як правило, є більш стимулюючим й захопливим в порівнянні з часом, проведеним із матір'ю. Така взаємодія дає синові можливість пізнати світ і свій власний діапазон емоцій, а також способи справлятися з емоціями в небезпечному середовищі.
Окремо слід звернути увагу на підготовку до дорослого життя. Хороший батько не буде робити роботу або вирішувати проблеми за свою дитину, а завжди буде підштовхувати її до того, щоб дитина впоралася з ними самостійно. Тато - це той, хто хоче підхопити вас, перш ніж ви впадете, але замість цього піднімає вас після падіння, обтрушує й дозволяє вам спробувати ще раз.
Таким чином, батьки вибудовують у дітей почуття самостійності, незалежності та впевненості в собі. Вони кидають дитині виклик, щоб та спробувала вирішити проблему різними способами, що сприяє формуванню здорової самооцінки й почуття впевненості в собі. Ці навички готують дитину до спілкування із зовнішнім світом і вирішення проблем.
Саме такому образу за своїми моральними якостями відповідає Заявник.
Дисципліна є одним з найбільш складних аспектів у вихованні дітей. Матері дуже важко зберігати спокій під час вирішення складних виховних питань. Тато демонструє більшу ефективність у цьому питанні. Дослідження показують, що батьки більш успішні в підтримці дисципліни саме у хлопчиків. Діти, які мали доброзичливі стосунки зі своїм татом, проявляють позитивну соціальну поведінку в суспільстві й менш схильні до депресії. Хлопчики, чиї батьки були залучені до виховання, мають менше проблем з поведінкою. Завдяки спілкуванню з батьком у дитини розвиваються критичне мислення, мотивація, соціальні навички, самостійність і незалежність. Такі діти мають кращі стосунки в соціумі й набагато ефективніше справляються зі стресами й розчаруваннями.
Відповідальність - ще один аспект, що підтверджує переваги виховання дитини батьком. Батьки перебувають у становищі людей, які розмовляють зі своїми дітьми-підлітками про цінності й переконання, і пропонують їм свободу поряд з почуттям відповідальності. Залучення дітей до спільної домашньої роботи також заохочує їх почуття відповідальності, яке робить більш зрілим їхнє мислення, дає їм відчуття контролю над своїми власними успіхами й невдачами.
Отже, батько, яким є Заявник, незамінний у житті неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , а тим більше, коли мати проживає окремо.
Зі свого боку батько не ухиляється від виконання військового обов'язку в особливий період, а лише має намір скористатися своїм законним правом на відстрочку від мобілізації задля виконання конституційного обов'язку, пов'язаного із вихованням, утриманням та забезпеченням безпеки неповнолітньої дитини, тобто Заявник переслідує цілком легітимну мету та має правомірні очікування, що його права, а головне права дитини, будуть захищені судом.
Водночас мати неповнолітньої дитини фактично самоусунулася (ухилилася) від її виховання, два роки не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не сплачує аліменти.
Враховуючи вказані обставини, а також те, що мати самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, не має можливостей займатися підготовкою сина до самостійного життя, цілком ймовірним є те, що розлучення батька з неповнолітньою дитиною буде мати негативні наслідки для її здоров'я, як фізичного так і психічного, а тому встановлення судом юридичного факту виховання та утримання батьком дитини є таким, що відповідає вимогам закону, має правове значення в першу чергу для захисту прав неповнолітньої дитини, якнайкращому забезпеченню її інтересів, що відповідає принципам демократичного суспільства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
ЦПК України передбачено окреме провадження, призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частини друга, сьома статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Законодавець у пункті 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII чітко визначив, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які самостійно виховують та утримують дитину віком до 18 років за рішенням суду.
Отже, рішення суду - це єдиний належний документ, з яким Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993
№ 3543-XII пов'язує право на відстрочку від мобілізації особи, яка самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років.
З урахуванням положень пунктів 1 частини першої, частини другої статті 315 ЦПК України в системному взаємозв'язку з приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII факт самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків потребує доведення в судовому порядку.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду здійснюється з метою захисту Заявником своїх невизнаних прав, свобод та законних інтересів, передбачених приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, тобто з легітимною метою.
Лише в разі одержання позитивного судового рішення, ОСОБА_1 набуває законного права на відстрочку від мобілізації.
Слід акцентувати увагу, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняє дії щодо надання відстрочки до досягнення дитиною 18 віку лише на підставі приписів пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Наразі між Заявником та ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутній спір з приводу наявності або відсутності права на відстрочку від мобілізації, що виключає адміністративне провадження у справі.
При цьому Заявник не приховує, а відкрито заявляє, що встановлення факту виховання та утримання неповнолітньої дитини безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Отже, Заявник та його Представник діють добросовісно, не намагаються ввести суд в оману щодо отримання відстрочки від мобілізації, а діють в порядку та у спосіб, визначений процесуальним законодавством.
Більше того, Представником Заявника попередньо одержано докази, які беззаперечно свідчать про факт виховання та утримання Заявником неповнолітньої дитини вже понад два роки.
Очевидно, що Представник Заявника не використовує окреме провадження, зокрема, з метою встановлення нововиявлених обставин для вирішення в адміністративному судочинстві спорів щодо визнання протиправним і скасування рішення про ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову в наданні відстрочки від мобілізації.
Приписами частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Заявник, а також заінтересовані особи, проживають (знаходяться) в місті Білгород-Дністровський.
Отже, дана справа підсудна Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області.
Законодавець приписами статей 141, 150, 157 Сімейного кодексу України покладає виконання однакових обов'язків на батька і мати щодо виховання та утримання неповнолітньої дитина, а тому судове рішення може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_2 , у зв'язку з чим вона є зацікавленою особою.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області відповідно до статті 5 Закону № 2402-III місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:
- проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;
- вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
- вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Відповідно до пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини, органами опіки та піклування є виконавчі органи міських рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів: забезпечення найкращих інтересів дитини; недопущення дискримінації дітей; конфіденційності інформації про дитину.
Отже, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області є зацікавленою особою за законом.
3. Як уже зазначалося судом, звернення до суду здійснюється з легітимною метою захисту Заявником своїх невизнаних прав, свобод та законних інтересів, передбачених приписами пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути залучений до справи в якості зацікавленої особи, оскільки після винесення судового рішення та набрання ним законної сили, на підставі приписів пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII виникнуть правовідносини між Заявником та ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З урахуванням викладеного суд вважажє за можливе встановити факт, що має юридичне значення, а саме самостійне виховання та утримання батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дитини віком до 18 років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Керуючись ст. 293, 294, 315 ч.1 п.2, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 ,Орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради,Білгород- про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дитини віком до 18 років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 )
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Д. Анісімова