1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8006/24 1-кс/335/3213/2024
11 липня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, неодружений, не працевлаштований, інвалід третьої групи, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_5 , -
З наданих суду матеріалів вбачається, що у провадженні ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082060000884 від 09.07.2024, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, що полягає у придбанні, зберіганні та носінні бойового припасу, без передбаченого законом дозволу, та реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час і місці, придбав гранату Ф-1 у зборі, яка складається з корпусу, що містить у собі заряд бризантної дії вибухової речовини тротил масою 50-56 г, та підривача дистанційної дії УЗРГМ-2, яку став зберігати у лише йому відомому місці. Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, 09.07.2024 ОСОБА_5 взяв вищевказану гранату Ф-1 у руку та, зберігаючи при собі, здійснюючи дії по її переміщенню, приблизно о 07:46 годині вказаного дня прийшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_3 , за місцем проживання свого сусіда ОСОБА_7 , з яким став вести діалог, демонструючи останньому зазначений бойовий припас. У цей час ОСОБА_7 , розуміючи вибухонебезпечність демонстрованого йому предмету, відібрав у останнього гранату Ф-1, та забезпечив її схоронність до приїзду працівників поліції, якими здійснено її вилучення. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-24/12894-ВТХ від 10.07.2024 наданий для дослідження корпус бойової гранати Ф-1 у конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим підривачем УЗРГМ-2 являється вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що кваліфікується, як носіння, зберігання, придбання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Крім того, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, що полягає у придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, та реалізуючи свій злочинний умисел у невстановлений досудовим слідством спосіб, час і місці, придбав 1 гранату Ф-1 у зборі, яка складається з корпусу, що містить в собі заряд бризантної дії вибухової речовини тротил масою 50-56 г, та підривача дистанційної дії УЗРГМ-2, а також 2 гранати RGD-5, що складаються з корпусів, кожний з яких містить в собі заряд бризантної вибухової речовини гексоген (RDX) масою 80 г, та бойових підривачів ДВМ промислового виготовлення.
Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_5 приніс вищевказані гранати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де став зберігати.
09.07.2024 у період часу з 18:30 години до 20:05 години на підставі ухвали слідчого судді, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого виявлено та вилучено вищевказані гранати.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-24/12892-ВТХ від 10.07.2024: наданий для дослідження корпус бойової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим підривачем УЗРГМ-2 являється вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів; надані на дослідження корпуси RGD-5 у конструктивному поєднанні з підривачем ДВМ являються вибуховими пристроями військогово призначення, а саме бойовими ручними наступальними осколковими гранатами RGD-5 промислового призначення, які відносяться до бойових припасів.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що кваліфікується як носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
10.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, яка повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 09.07.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколом обшуку від 09.07.2024 року.
Посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначаючи, що менш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що підозра пред'явлена ОСОБА_5 є обгрунтованою, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також зазначив, що у ОСОБА_5 виник конфлікт із сусідом, який вирішував із застосуванням бойової гранати. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із застосуванням застави у розмірі, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вважають, що такий запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 09 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024082060000884, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
09.07.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол затримання.
10.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, за викладених у ній обставин.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочинів за викладених у клопотанні обставин. Тобто, стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінуємих йому злочинів.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих злочинів, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий суддя, також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, у заподіянні якого підозрюється особа.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років (тяжкий злочин). Вивченням даних про особу підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 неодружений, раніше не судимий, має місце проживання, є інвалідом 3 групи, його дохід складається лише з отримання пенсії.
Слідчий суддя, на виконання вищезазначених вимог закону враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкриміновані злочини, конкретні обставини вчинення злочину, сам характер скоєння, його соціальний рівень свідомості та ставлення до скоєного, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, ризикам застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Такі обставини (дії підозрюваного), з яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні інкримінуємих злочинів, свідчать про суспільну небезпеку для оточуюх, що також враховується слідчим суддею.
При цьому, слід врахувати, що свідки у даному кримінальному провадженні є сусідами підозрюваного.
Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою у повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 вчинено без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинило загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, злочин не є особливо тяжким, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість злочину та специфіку злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3 028,00 гривень), оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Виходячи з вимог ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 06 вересня 2024 року включно, який рахувати з 09 липня 2024 року, у межах строку досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193 - 197, 202, 205, 219, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП у Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Вознсенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обраховувати з 09 липня 2024 року до 06 вересня 2024 року включно.
Одночасно встановити розмір застави у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 378201720355249002000001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти, у межах строку досудового розслідування.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали до 06.09.2024 включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1