Справа № 308/8143/24
18 липня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Бенца К.К.,
при секретарі - Майор Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 18.11.2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції за №768. Вказує, що від спільного шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , 2007 р.н.
Позивач зазначає, що з відповідачем спільно не проживають протягом останніх трьох років. Син перебуває на її повному утриманні та навчається в Ужгородському ліцеї «Імідж». Вказує, що у січні 2024 року відповідачем подано до суду позов про розірвання шлюбу без вирішення питання визначення місця проживання дитини та питання про її утримання, дана справа перебуває в суді на розгляді.
Позивач зазначає, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги в обсязі, який необхідний для утримання дитини та забезпечення її гармонійного розвитку. Вказує, що відповідач усвідомлює, що витрати на утримання дитини є великими, дитину необхідно підготувати до школи, а також нести інші витрати пов'язані з забезпеченням її повного і всебічного розвитку як особистості.
Вказує на те, що обов'язок по утриманню дітей лежить на обох батьках однаково. Зазначає, що дитина проживає разом із матір'ю та мати здійснює її виховання, з огляду на те, що відповідач на даний час працевлаштований за кордоном та отримує пристойну заробітну плату, яка дозволяє йому належним чином турбуватися про сина, а тому просить суд стягнути аліменти в твердій грошовій сумі.
Звернула увагу суду на те, що відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку.
Оскільки в добровільному порядку відповідач не надає допомогу на утримання дитини, позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.
З посиланням на викладене, позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 5000,00 грн., але не менше 1 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з урахуванням індексації до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття.
Позивач в призначене судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Позивач надіслала на адресу суду заяву, згідно якої просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд такі задовольнити.
Відповідач та його представник в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача надіслала на адресу суду заяву, згідно якої просила суд розглянути справу без їх участі. Також зазначила, що відповідач не заперечує проти позову про стягнення з нього аліментів у розмірі 5000,00 грн., але не менше 1 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з урахуванням індексації.
Заяви. Клопотання.
23.05.2024 року представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
05.06.2024 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі та визнання позову.
07.06.2024 року позивач подала заяву про розгляд справи без участі.
09.07.2024 року позивач подала заяву про розгляд справи без участі.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
09.05.2024 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, 18.11.2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №768 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.11.2006 року, копія якого наявна у матеріалах справи.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 06.04.2023 року, відповідно до якого в графі «мати» зазначено ОСОБА_1 , в графі «батько» ОСОБА_2 .
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України, зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей.
Ненадання матеріальної допомоги на утримання дитини є порушенням обов'язку батьків піклуватися про своїх дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповіда-льність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленністю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконан-ня батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 158/1638/18.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет України на 2024 рік" затверджено на 2024 рік прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року - 3196 гривні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
При визначенні способу стягнення аліментів суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів та вважає, що він повинен бути визначений у єдиній твердій грошовій сумі за вибором позивача.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. ст. 182, 183 СК України, надані сторонами докази в підтвердження своїх позовних вимог, враховує матеріальний стан позивача, відповідача, стан здоров'я, потреби дитини, та працездатний вік відповідача, відповідач є фізично здоровою особою , що здатна забезпечувати належний рівень утримання як себе, та і неповнолітньої дитини, відповідач працездатний, не має на утриманні інших дітей, (докази протилежного не надано до суду), враховує визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 , враховує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків.
Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач в порядку ст.188 Сімейного Кодексу України від обов'язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст. 189 Сімейного кодексу України між сторонами на даний час не укладено.
Будь - яких обставин, що перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти на утримання дитини в судовому засіданні не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини -права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Оскільки дитина сторін проживає разом з матір'ю, а ОСОБА_2 є його батьком та на нього покладено однаковий з позивачем, обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, які присудити у твердій грошовій сумі за вибором матері дитини, разом з якою проживає дитина.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері , так і батька.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи чинного законодавства, визнання позовних вимог відповідачем ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що для задоволення всіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до його віку, з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дитини, дійсної участі батька у їх утриманні, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків, слід визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 гривень щомісячно , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що не є заздалегідь непомірним для сплати відповідачем та буде в достатній мірі відповідати заявленим позивачем потребам утримання дитини, з огляду на законодавчо визначений розмір прожиткового мінімуму на дитину, починаючи із дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає приписам ч.1 ст. 184 СК України, таким чином задовольняючи позовні вимоги.
Підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом не встановлено.
Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Частиною 2 ст.8 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що за наявності підстав, визначених цим законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Таким чином обов'язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст.184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення, керуючись при цьому ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями.
Отже, оскільки розмір аліментів підлягає індексації, згідно ст.184 СК України та ЗУ України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідна індексація проводиться автоматично на стадії виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи о бов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають до задоволення.
Крім того, суд роз'яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки з позовом позивач звернулася 07.05.2024 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат:
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України та ст.ст. 182-184 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи із дня подачі позову до суду 07.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України)
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца