Справа № 308/6970/24
1-кс/308/4167/24
16 липня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024070000000057 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 січня 2024року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, уродженця с. Руська Долина, Виноградівського району, Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) діб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений час, місці та при невстановлених обставинах ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч ст. 68 Конституції України та законодавству України, зокрема п.п. 1, 2 Положення про дозвільну систему затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п. 12.1, 12.2, 12.13 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 придбав однозарядну гвинтівку калібром .22LR, яка згідно висновку експерта, є саморобною нарізною вогнепальною зброєю, яку в подальшому приніс та зберігав у себе за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у шафі купе за одягом, розміщеній в коридорі будинку, до її виявлення та вилучення під час проведеного обшуку 08.05.2024 в період часу з 08:40 по 09:45 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду.
За таких обставин, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є придбання, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
28 червня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.1 ст.263 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколом обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 ;
-висновком балістичної експертизи №КСЕ-19/107-24/5074-БЛ від 31.05.2024;
-відповіддю із СКОЗ ГУНП в Закарпатській області;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990,п. 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), найжчий з яких належить до категорії особливо тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, скоїв особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.4 ст.190 та ч.1 ст.263 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку органу досудового розслідування, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечила проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою. Надав пояснення аналогічні раніше поданим письмовим поясненням.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.1 ст.263 КК України, найтяжчий з них відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особиво тяжких.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 та ч.1 ст.263 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:
- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, за найтяжче з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у кримінальному провадженні, а саме будучи обізнаним про осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;
- знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, а також враховуючи близькість кордону із країнами Євросоюзу від його місця проживання, будучи обізнаним про дану місцевість, може незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску, чим ускладнить проведення з останнім слідчих та процесуальних дій.
- будучи на волі, ОСОБА_4 матиме надалі можливість продовжити вчиняти вказане кримінальне правопорушення, оскільки гвинтівка вилучена за його місцем проживання являється саморобною, а підозрюваний ОСОБА_4 не видає особу, яка її виготовила, тобто буде мати змогу придбати ще одну таку саморобну гвинтівку.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що найтяжче кримінальне правопорушення (ч.4 ст.190 КК України), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (до 8 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Про наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 будучи обізнаним про осіб, які були свідками та яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на них, а також на осіб, які будуть встановлені та покази яких матимуть суттєве значення для неупередженого досудового розслідування, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь.
Аналогічним чином ОСОБА_4 буде мати можливість незаконно впливати на експертів, спеціалістів, які були залученні та залучення яких може бути обов'язковим в подальшому при проведенні судових експертиз, зокрема судової генетико-молекулярної експертизи та необхідність виконання яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то клопотання сторони обвинувачення не містить жодного обґрунтування такого та відомостей про імовірні спроби/дії підозрюваного допустити поза процесуальну поведінку.
Ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, стороною обвинувачення жодним чином не доведеним та не обгрунтованим ні матеріалами клопотання, ні під час судового засідання.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, закон покладає обов'язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.
У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: наявність постійного місця проживання, роботи, позитивної характеристики за місце проживання, відсутність судимостей.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.
Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та з одночасним покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
В задоволенні клопотання відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 27 серпня 2024 року.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи;
-прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- утриматись від спілкування з свідками та експертами у вказаному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну в разі наявності.
Строк дії ухвали про перебування під домашнім арештом та строк дії обов'язків встановити до 27 серпня 2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищезазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у вказаному кримінальному провадженні та процесуального прокурора.
Копію ухвали для виконанням передати до органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали було виготовлено та проголошено 19 липня 2024 року о 13 год. 30 хв..
Слідчий суддя ОСОБА_1