Справа № 303/825/21
Провадження № 1-кс/303/904/24
19 липня 2024 року м. Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання, ОСОБА_2
за участю: скаржника-потерпілого - ОСОБА_3 ,
слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП
в Закарпатській області - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу потерпілого ОСОБА_3 , подану в порядку п.3) ч.1 ст.303 КПК України на рішення слідчого про закриття кримінального провадження,
Громадянин ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, в якій просить скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження з підстав п.2) ч.1 ст.284 КПК України, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він - визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12012070060000087, внесеному до ЄРДР 05.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України та вважає закриття кримінального провадження передчасним та незаконним. Скаржник наголошує на тому, що попередня постанова слідчого про закриття вказаного кримінального провадження, скасована слідчим суддею 31.05.2023 року. Однак, слідчий, з тих самих підстав та мотивів повторно виніс постанову про закриття кримінального провадження, без належного дослідження обставин, без допиту експерта, а тому просить таку скасувати.
ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги поданої ним скарги та з наведених у ній підстав, просив скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Слідчий СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що ним у ході досудового розслідування максимально повно та всебічно перевірено обставини відображені у заяві ОСОБА_3 від 04.12.2012 року, в якій останні описує події, за яких, як вважає заявник, директор МПП «Зеніт», ОСОБА_5 , під час складання акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , підробив підписи суміжних землекористувачів, що дало можливість видачі державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, на ім'я ОСОБА_6 . Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за ч.1 ст.358 КК України. Крім того, за заявою ОСОБА_3 від 27.07.2016 року про вчинення шахрайських дій громадянами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , внаслідок яких йому - ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду, органом досудового розслідування було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.190 КК України. Вказані провадження були об'єднані в одне. У ході досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) дій: допитано в якості свідка директора МПП «Зеніт», ОСОБА_5 , головного спеціаліста управління Держземагенства в Берегівському районі, ОСОБА_7 , проведено експертизу та допитано експерта ОСОБА_8 , за результатами яких встановлено, відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки, акт погодження меж земельної ділянки, не є офіційним документом, оскільки не надає особі право на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, а від так не є об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Крім того, згідно висновку експерта та його допиту встановлено, що стверджувати у категоричній формі про те, що підпис в акті погодження меж належить гр.. ОСОБА_6 - не представляється можливим через відсутність достатньої кількості взірців почерку ОСОБА_6 . Допит останнього не виявляється можливим через його вибуття до Угорської Республіки. У свою чергу, відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України, вказує не відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, оскільки в ході досудового розслідування, не здобуто жодних доказів, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 шахрайським способом заволоділи земельною ділянкою площею 0,0279 га в АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя, заслухавши позицію скаржника, доводи слідчого, підтверджені матеріалами кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положенням ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 25 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий, дізнавач, зобов'язані в межах своєї компетенції… вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Частиною 1 статті 91 КПК України визначено перелік обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України).
Із системного аналізу змісту ст. 91, 284 КПК України вбачається, що у випадку здобуття в ході досудового розслідування інформації про наявність хоча б однієї обставини, яка є підставою для закриття кримінального провадження за одним із пунктів, визначених ч. 1 ст. 284 КПК України, у випадках, передбачених абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор повинен прийняти рішення про закриття такого провадження.
При цьому, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, дізнавачем, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
У закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. відповідності до п. 2) ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження.
Як встановлено слідчим суддею, під час досудового розслідування, слідчим було допитано в якості свідків, осіб на яких вказував заявник - ОСОБА_3 , отримано висновок експерта, допитано в якості свідка експерта щодо наданого ним висновку, який підтвердив про неможливість встановити належності підпису особі ОСОБА_6 - на якого вказує ОСОБА_3 . За наслідками проведених слідчих дій та зібраних доказів, слідчий СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 дійшов обґрунтованого висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, є: 1) посвідчення або інший офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, та який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатка, штамп, бланк підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, інші офіційні печатка, штамп або бланк.
Згідно із частиною 1 статті 358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.
Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК України, офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.
Отже, обов'язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа цьому критерію виключає визнання його офіційним.
Обов'язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Відповідне питання висвітлено в правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 22 листопада 2022 року в справі № 355/889/18
Слідчий суддя погоджується з висновком слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 про те, що за обставин факту неможливості встановити факт підроблення підпису ОСОБА_6 на акті погодження меж земельної ділянки та з врахуванням того, що акт погодження меж не є офіційним документом, згідно примістки до ст.358 КК України, а тому не є предметом злочину та об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України - відсутній склад кримінального правопорушення (злочину), що тягне за собою закриття кримінального провадження. Заслуговують на увагу судження та висновки слідчого щодо відсутності факту шахрайських дій осіб, на який вказує ОСОБА_3 щодо заволодіння земельною ділянкою (ч.4 ст.190 КК України).
Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
Слідчий суддя вважає, що висновки слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, а тому не приймає доводи скаржника ОСОБА_3 про передчасність та незаконність прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження.
Виходячи викладене, відсутні підстави для скасування постанови слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12012070060000087, внесеного до ЄРДР 05.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, з підстав п.2) ч.1 ст.284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись: ст. 303, 306, 307 КПК України,
У задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_3 , поданої в порядку п.3) ч.1 ст.303 КПК України на рішення слідчого про закриття кримінального провадження №12012070060000087, внесеного до ЄРДР 05.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_9