Справа № 642/1867/23
№ провадження 1-кп/646/156/2024
19.07.2024 м. Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі колегії суддів :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження №62022170020001228 від 13.12.2022р., відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2 КК України,-
встановив:
Червонозаводський районний суд м.Харкова здійснює судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, який застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 , на 60 днів без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання прокурор посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також ризики, передбачені п.1, п.4, п.5 ч.1ст.177 КПК України, а саме, ризик переховування від суду, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 . Прокурор вважає, що про існування цих ризиків свідчать наступні обставини: тяжкість обвинувачення, обставини інкримінованого ОСОБА_7 обвинувачення, зокрема, те, що він не залишив м.Куп'янськ після окупації та добровільно співпрацював з окупаційною владою; обізнаність обвинуваченого про місця проживання співробітників правоохоронних органів, ветеранів АТО/ООс, які він міг повідомляти представникам окупаційних військ. З огляду на правові наслідки кримінального переслідування обвинуваченого наслідки втечі можуть бути розцінені ним як менш обтяжливі. Крім того, положеннями ч.6 ст.176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 та ст.111-2 КК України, може бути застосований лише такий запобіжний захід як тримання під вартою.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що немає підстав для тривалого перебування обвинуваченого під вартою, а також доказів на підтвердження перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню будь-яким чином.
Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачення проти нього побудовано на припущеннях та суперечностях, а також неправдивих даних. Свідки допитані, жодних ризиків на підтвердження ризиків немає.
Захисник підтримав клопотання обвинуваченого.
Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченого.
Вислухавши сторони, дослідивши доводи їх клопотань, суд приходить до наступного.
25.10.2022р. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. Того ж дня, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
11.04.2023 підозрюваному ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
26.10.2022р. відносно ОСОБА_7 слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави, який в подальшому неодноразово продовжувався.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 КК України, які є особливо тяжкими.
За злочин, передбачений ч.2 ст.111 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.
За злочин, передбачений ч.1 ст.111-2 КК України, закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тобто інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг їх вчините.
При цьому, оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, суд не робить жодних попередніх висновків про винуватість ОСОБА_7 , отже, доводи ОСОБА_7 стосовно оцінки показань свідків під час судового розгляду є передчасними.
Отже, стосовно доводів ОСОБА_7 про те, що обвинувачення побудовано на припущеннях та суперечностях і неправдивих даних, то вони є передчасними, оскільки оцінку таким доводам суд може надати лише після закінчення судового розгляду під час ухвалення рішення на підставі аналізу усіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Окрім обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризик переховування обвинуваченого від суду.
Так, ОСОБА_7 є уродженцем м.Куп'янськ Харківської області, громадянином України, одружений, має малолітню дитину, має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , раніше не судимий, займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці.
Отже, оскільки обвинувачений є уродженцем м.Куп'янськ, проживав там та займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці, свідчить про наявність давніх соціальних зв'язків з місцевими мешканцями та обізнаність щодо їх життєвої ситуації, сімейного стану, місця проживання, роботи тощо. Також перебування на вищевказані посаді у митній службі зумовлює наявність доволі значного авторитету та певного впливу серед громади у місці проживання та роботи обвинуваченого.
До обставин інкримінованих ОСОБА_7 злочинів входить, зокрема, обіймання ним на тимчасово окупованій території м. Куп'янська посади «и.о. ведущего специалиста отдела сертификации и лицензирования Управления промышленности и торговли ВГА Харьковской области», яка була створена представниками окупаційної влади держави-агресора, та виконування наступних функціональних обов'язків: здійснення прийому документації та кореспонденції у незаконному органі влади; організація роботи із прийому документів для отримання виплат від РФ місцевому населенню; здійснення збору інформації та заяв від мешканців АДРЕСА_1 з приводу вирішення питань організаційного та гуманітарного характеру; участь у проведенні незаконних перевірок торгівельних підприємств тощо.
Крім того, обвинуваченому інкримінується, що він, користуючись зв'язками серед чинних та колишніх працівників Державної митної служби України, які також перебували на тимчасово окупованій території, вчиняв дії зі схиляння інших громадян України до співпраці з окупаційною владою держави-агресора, їх працевлаштування до незаконно створюваної окупаційною владою митниці, залучення інших громадян України для зайняття посад у вказаному незаконному органі окупаційної влади.
Крім того, ОСОБА_7 працював на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці, тобто у прикордонному з Російською Федерацією районі, та проживав з народження у АДРЕСА_1 , який розташований у 40 км до державного кордону України з Російською Федерацією.
При цьому йому інкримінується вчинення державної зради та пособництва державі-агресору, - особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі, співпраця з представниками окупаційної влади протягом окупації м.Куп'янськ.
Ці обставини дають достатні підстави вважати, що у обвинуваченого існують соціальні зв'язки з представниками окупаційної влади держави-агресора, а отже на території Російської Федерації та суміжних з Куп'янським районом тимчасово окупованих територіях України.
Куп'янський район є прикордонним з Російською Федерацією, декілька місяців перебував під окупацією державою-агресором. На цей час частина цього району окупована російськими військами, а частина відноситься до територій, де ведуться бойові дії. На цій території органи державної влади України мають обмежені можливості контролю державного кордону України з Російською Федерацією та умовної лінії між підконтрольною державній владі територією України та тимчасово окупованою територією України.
Отже, ці обставини разом з тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, свідчать про наявність ризику переховування від суду.
І хоча з часом цей ризик зменшується, він все ще залишається актуальним, враховуючи вищевказані обставини та можливі правові наслідки кримінального переслідування обвинуваченого державою.
Наявність у обвинуваченого дружини та малолітньої дитини, які проживають на цей час у м.Харкові, з урахуванням всіх вищенаведених обставин, не може бути однозначним запобіжником ризику переховування його від суду з урахуванням ступеню інтенсивності цього ризику та з огляду на можливі правові наслідки кримінального переслідування обвинуваченого державою.
Що стосується інших ризиків, то прокурором вони не доведені.
Проте, наявність ризику втечі у сукупності з обгрунтованою підозрою є підставою для продовження строку дії запобіжного заходу, який застосовано до обвинуваченого.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення державної зради в умовах воєнного стану, який введений у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, тобто в ситуації, коли інтереси суспільства та держави є особливо вразливими, це кримінальне провадження має значний суспільний інтерес, а особлива тяжкість інкримінованого злочину викликає гостру негативу реакцію суспільства.
Тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, що цілком відповідає легітимній меті у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на усі вищевказані обставини суд не визначає розмір застави, який є альтернативним запобіжним заходом та який не зможе гарантувати реалізацію цілей кримінального судочинства з огляду на тяжкість обвинувачення, вразливість суспільного інтересу у справі та об'єкту інкримінованого посягання під час воєнного стану, наявність ризику переховування від суду, наслідки якого можуть сприйматися обвинуваченим не такими обтяжливими як можливі правові наслідки кримінального переслідування державою.
Суд вважає неможливим зміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, у тому числі, домашній арешт, враховуючи всі вищевказані обставини, з огляду на вразливість суспільного інтересу у справі та об'єкту інкримінованого посягання під час воєнного стану, є неможливим застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.
Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 177, 178, 199, 331, 369-372 КПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Частково задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16.09.2024р. включно.
Строк дії ухвали до 16.09.2024р. включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий- суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3