Справа № 346/2589/24
Провадження № 2/346/1314/24
15 липня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Дутчак Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі з 2019 року. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, відмінність в поглядах на сімейні відносини та обов'язки щодо ведення спільного господарства. Подружжя втратили почуття любові один до одного. З квітня 2022 року сторони не підтримують шлюбних відносин, не пов'язані спільним побутом та спільного господарства не ведуть. За таких обставин ОСОБА_1 вважає подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам, а тому просила його розірвати. Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою суду від 17.05.2024р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
25.06.2024р. ОСОБА_1 подала до суду заяву-доповнення, в якій просила при розгляді її вимоги про розірвання шлюбу з відповідачем одночасно вирішити питання про залишення спільних малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживати разом з нею. Зазначила, що з часу припинення спільного проживання з чоловіком, діти постійно проживають разом з нею, спір щодо місця проживання малолітніх доньок між батьками відсутній, а тому з метою забезпечення інтересів дітей та можливості здійснення реєстрації їхнього місця проживання просила задовольнити її вимоги і в цій частині також.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ч.1, 3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, згідно зі ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач у своїй заяві не заперечувала.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 19 вересня 2019 року був зареєстрований шлюб, актовий запис № 4254.
Сторони є батьками малолітніх доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 29 червня 2019 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Коломийський відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10 березня 2022 року.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього кодексу.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони тривалий час разом не проживають, шлюбні відносини між собою не підтримують, взаємним побутом не пов'язані, спільного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.
На час розгляду справи майнові вимоги будь кого з сторін суду не пред'явлені.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами не має, примирення між позивачем та відповідачем неможливе.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше його збереження суперечить інтересам ОСОБА_1 , а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим є неможливим. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивач не просила після розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище, суд залишає її прізвище без змін.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Пунктами 4, 14 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. У випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
В постанові від 15.01.2020р. по справі № 200/952/18 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
В ході розгляду даної справи, судом не було встановлено наявність спору щодо того з ким із сторін будуть проживати спільні малолітні доньки, а тому суд вважає за можливе залишити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживати разом з матір'ю, як про те просила позивач, оскільки факт їхнього спільного проживання за однією адресою підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 274, 280-284, 354-355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 19 вересня 2019 року, Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області актовий запис № 4254 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Малолітніх доньок сторін: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.
Суддя: Третьякова І. В.