Справа № 215/3078/24
2-а/215/454/24
28 червня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді - Коноваленка М.І..
за участю секретаря - Коломійчук К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривий Ріг справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
09.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2053958 від 02.05.2024 року відносно нього, за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 02.05.2024 року інспектором Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, лейтенантом поліції Гаврилюком О.Ю. була складена постанова серії ЕНА №2053958 від 02.05.2024, згідно якої його - було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1190,00 грн.
Позивач вказує, що з винесеною відносно нього постановою він не згоден, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки на даний час на території України експлуатуються два транспортні засоби BMW 530D, VIN номер НОМЕР_1 , 2000 р. випуску, сірого кольору, автомобіль, яким він керував, а саме BMW 530D з номерним знаком НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , який для захисту свого права власності на транспортний засіб звернувся з відповідним позовом до суду, який прийнятий судом, де просить скасувати державну реєстрацію транспортного засобу, про що позивач надав відповідні документи працівнику поліції, яким він був зупинений, однак командир взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_3 цю обставину не перевірив, в порушенні вимог ст.245 КУпАП не вчинив заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.
Вважає, що такі дії при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати неправомірними, а постанову серії ЕНА №2053958 від 02.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП слід вважати незаконною, необґрунтованою, винесену в порушення його прав, а тому її слід скасувати.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно, належним чином.
Положеннями ч.3 ст.194 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
27.06.2024 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивач керував транспортним засобом BMW 530D, з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу НОМЕР_2 , а який належить автомобілю Фіат Добло відповідно до бази ІПНП, тобто не належить даному транспортному засобу, чим порушив п.2.9 в ПДР України, правопорушення зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi. На підставі ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено поліцейським. За VIN кодом зареєстрований номерний знак НОМЕР_3 , що належить т/з ОСОБА_4 . Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КупАП та іншими нормативно-правовими актами. З доводів на які посилається позивача вбачається, що він не заперечує, що під час виникнення спірних правовідносин та складання оскаржувальної постанови про накладення адміністративного стягнення, позивач керував транспортним засобом BMW 530D, VIN номер НОМЕР_1 , 2000 р. випуску, сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2 власник якого ОСОБА_5 та останньому було відомо про те, що існує невідповідність номерного знаку транспортного засобу та про існування ідентичного транспортного засобу, але з ДНЗ НОМЕР_3 , який зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 , ігноруючи п.2.9 ДПР України. Ці обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, вважає доводи позивача незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом:
02.05.2024 р. командиром взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2053958 (а.с.14), якою він наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Зі змісту цієї постанови вбачається, що 02.05.2024 р. о 13.01 год. в м. Кривому Розі по вул. Леоніда Бородича водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_2 , який належить автомобілю Фіат Добло відповідно до бази ІПНП, тобто не належить даному транспортному засобу, чим порушив пп. «в» п.2.9 ПДР України.
Спірні правовідносини регулюються главою 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства та зв'язку» підрозділу ІІ «Особлива частина» розділу ІІ «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність» КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно зі ст.9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч.1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п.30.1 ПДР України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Відповідно до п.30.2 ПДР України, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів).
Відповідно до пп. «в» п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу.
Позивач завідома знав і не заперечував факт керування вищезазначеним транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу про що повідомив працівника патрульної поліції.
З наданих позивачем документів долучених до матеріалів справи, а саме: висновку технічного дослідження документів №4536-20 за заявою ОСОБА_5 , висновку експерта за результатами проведення дослідження ідентифікаційного номера автомобіля від 10.12.2020 р., витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про визнання потерпілим від 05.022021 р. (а.с.17-31) вбачаються спірні правовідносини відносно даного автомобіля, який відповідно, розглядається судом, тобто на момент зупинення транспортного засобу інспектором патрульної поліції, даний спір не був остаточно виришений, тому дії командира взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 слід вважати правомірними.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Накладення штрафу на ОСОБА_1 є втручанням держави в його право на мирне володіння майном (в даному випадку - грошовими коштами). Однак таке втручання є виправданим, оскільки воно ґрунтується на законі та спрямовано на досягнення суспільного інтересу, який полягає в забезпеченні правопорядку у сфері дорожнього руху.
Оскаржувана постанова узгоджується з гарантіями, передбаченими п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже, пред'явивши адміністративний позов, ОСОБА_1 прагне не захистити право, порушене свавільними діями суб'єкта владних повноважень, а лише уникнути адміністративної відповідальності. Такі дії позивача суперечать меті адміністративного судочинства.
З огляду на це суд дійшов переконання щодо відсутності підстав для скасування постанови командира взводу 1 роти 1 батальйону 2 ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Гаврилюка О.Ю. серії ЕНА №2053958 від 02.05.2024 р. про накладення адміністративного стягнення. Тому у задоволенні адміністративного позову, пред'явленого ОСОБА_1 , слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З позовної заяви вбачається, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору та зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат, що позивач очікує понести становить 5000,00 грн., що складаються з витрат на правову допомогу та судового збору.
На обґрунтування понесених витрат ОСОБА_1 надав квитанцію № 6524-9787-3023-4325 від 06.05.2024 р. зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (а.с.11), однак у задоволенні пред'явленого ним адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування з відповідача вказаних судових витрат відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.242, ч.1 ст.243, ст.ст.245-246 та ч.1 ст.250 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.