Справа № 194/1315/24
Номер провадження 1-кс/194/247/24
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
19 липня 2024 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-22.06.2004 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-24.06.2005 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 317, ст. 69, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
-13.12.2005 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-19.04.2006 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
-15.10.2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-11.02.2015 року Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ст. 391, ч.1 ст. 71 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі;
-07.12.2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
-08.02.2016 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту;
-22.02.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяць позбавлення волі;
-13.12.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;
-28.09.2020 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та додані до клопотання матеріали, -
Слідчий СВ ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, узгодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 достовірно знаючи, що на території України з 05:30 год. 24.02.2022 року введений воєнний стан, 18 липня 2024 року приблизно о 10-00 годині перебував в будинку АДРЕСА_2 , де у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом підбору ключа до запираючого пристрою вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , проник до приміщення вищевказаної квартири, яка належить ОСОБА_7 , звідки діючи умисно, із корисливих мотивів, таємно, повторно, в умовах воєнного стану викрав майно яке належить потерпілому ОСОБА_8 , а саме: телевізор марки «SharpLC-50LE751V», вартістю за 15000 гривень; рації марки «KenwoodTH-F5» в кількості 2 штук, вартістю 1500 грн. кожна, відеокамеру для автомобілю заднього спостереження марки «Primeix», вартістю 1000 гривень, боді-камеру марки «VandlionA39», вартістю 928 гривень, роутер марки «TP-LingArcher С20» вартістю 1200 гривень, пневматичну рушницю марки «HatsanStrikeEdge» вартістю 4950 гривень, шубу жіночу з хутра нутрії, довжиною 1,5 метрів, вартістю 3000 гривень, чоловічий годинник «Ориенд» вартістю 6000 гривень, бінокль вартістю 2000 гривень, пневматичну рушницю «Хортиця ZBROIA 550/230» (кал.4,5 мм.), вартістю 25000 гривень, гітару шести струнну акустичну, вартістю 2000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь, чим завдав майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 64 078 гривень.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з чим, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого щодо обрання у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Просить суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання покладався на розсуд суду. Щодо пред'явленої підозри користується ст. 63 Конституції України. Також зазначив, що 18.04.2024 року він звільнився по відбуттю строку покарання.
Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , та просив обрати йому цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики не доведені.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши доводи клопотання та надані письмові докази, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя враховує ст.ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 194 КПК України, якою передбачено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.07.2024 року за №12024041400000321 за ч. 4 ст. 185 КК України.
18.07.2023 року о 13-42 год. ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
19.07.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 18.07.2024 року; постановами про визнання речовими доказами від 18.07.2024 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 18.07.2024 року; протоколом огляду предмету від 18.07.2024 року; протоколом допиту свідків ОСОБА_9 від 18.07.2024 року, ОСОБА_10 від 18.07.2024 року, ОСОБА_11 від 18.07.2024 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2024 року.
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчий суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке у відповідності зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Під острахом отримання можливого покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Запобігання ризикам переховування підозрюваного від суду становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства.
Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний на утриманні нікого не має, не одружений, а отже не має міцних соціальних зв'язків, також не має зареєстрованого місця проживання, а тому перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, оскільки на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.
Слідчий суддя враховує особу підозрюваного, який раніше судимий, має судимість за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі корисливих, за що має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, однак належних висновків для себе не зробив перевиховання не став, та після звільнення з місць позбавлення волі, згідно пред'явленої підозри, вчинив нове умисне тяжке корисливе кримінальне правопорушення, що у сукупності свідчить про його стійку кримінальну поведінку, та небажання підозрюваного ставати на шлях виправлення.
Також слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний не працює, а отже не має стабільного джерела доходу, раніше судимий за корисливі злочини, що свідчить про те, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , захворювань, які б перешкоджали йому перебувати в місцях попереднього ув'язнення не має, характеру, обставин та тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, як слідує з практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного (обвинуваченого) таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, отже менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Слідчий суддя наголошує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому.
Крім того, слідчий суддя не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв'язку з чим, клопотання захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи КПК України, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти наявним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя вважає доцільним обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів в межах строку досудового розслідування з одночасним визначенням застави за правилами ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 грн., а також покладенням на підозрюваного відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених обов'язків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 32, 131, 132, 176, ч. 1 ст. 177, 178, 183- 184, 193-194, 196-197, 369, 372 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 щодо обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 годин 14 вересня 2024 року.
Ухвала слідчого судді діє до 23-59 годин 14 вересня 2024 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Для утримання під вартою підозрюваний ОСОБА_6 підлягає направленню до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» м. Дніпро у Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 183 КПК України визначити ОСОБА_6 розмір застави, достатньої для виконання підозрюваного обов'язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240,00 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р UA158201720355229002000017442 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 26239738, одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області.
Призначення платежу: застава згідно КПК по справі 194/1315/24 (провадження № 1-кс/194/247/24).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 , покласти такі обов'язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися з м. Тернівка Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, застоводавцю, що у разі нез'явлення його за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1