Провадження № 11-сс/821/255/24 Справа № 711/5325/24 Категорія: ст. 200 КПК УкраїниДоповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
18 липня 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря за участю прокурора підозрюваного захисникаОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, неодруженого, непрацюючого, студента 4 курсу Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Начальник відділ розслідування злочинів, учинених дітьми, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаської області ОСОБА_9 звернулася із клопотанням про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою.
Просила слідчого суддю змінити стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою терміном у межах строків досудового розслідування з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Також просила не визначати розмір застави ОСОБА_6 , згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, у зв'язку з вчиненням ним злочину, який спричинив загибель неповнолітнього.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що у судовому засіданні було встановлено, що підозрюваним ОСОБА_6 належно виконуються процесуальні обов'язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2024, залишеною без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.06.2024 року, а саме: підозрюваний не змінив місце свого проживання та не залишає його цілодобово без дозволу слідчого; з'являться за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; утримується від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здав до відповідних органів паспорт, що надає право на виїзд за межі України, - що не заперечувалось стороною обвинувачення.
А тому, застосований відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту повністю забезпечує належну правослухняну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому такий запобіжний захід є дієвим та достатнім.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.07.2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на строк в межах строку досудового розслідування без визначення на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України розміру застави у зв'язку з вчиненням ним злочину, який спричинив загибель неповнолітнього.
Прокурор зазначає, у подане в порядку ст. 200 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 містить відомості про наявні достатні підстави для зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, що залишені поза увагою суду при ухваленні оскаржуваного рішення.
А саме, після прийняття 08.06.2024 року слідчим суддею попереднього рішення про застосування до ОСОБА_6 домашнього арешту виникли обставини, що суттєво впливають на вирішення питання про обрання запобіжного заходу, а саме - смерть неповнолітнього ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, та грубий характер указаних порушень, й повинні бути враховані при застосуванні указаного заходу забезпечення кримінального провадження, а також значно посилюють заявлені при обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що є реальними, триваючими, та виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року, ст. ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
Як вбачається з матеріалів справи,в провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження №12024250000000221 від 07.06.2024 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
07.06.2024 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 08.06.2024 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2024 року (справа №711/4641/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 05.08.2024 року, включно, з покладенням на підозрюваного обов'язків передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливе переховування від слідства та суду та здійснення впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Слідчим суддею було враховано і тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наслідки протиправних дій, які настали для потерпілих. В той же час, враховуючи, що прокурором не було доведено, що менш тяжкий запобіжний захід не зможе забезпечити правослухняної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , слідчим суддею було обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати місце проживання цілодобово.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.06.2024 року ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2024 року залишено без змін.
01.07.2024 року підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження та спричини смерть потерпілого.
В судовому засіданні прокурор пояснив, що після прийняття рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виникли обставини, що суттєво впливають на вирішення питання про обрання запобіжного заходу та повинні бути враховані при застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а також значно посилюють заявлені при обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є реальними, триваючими, та виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Так, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024250000000221 встановлено, що неповнолітній пішохід ОСОБА_10 внаслідок отриманих, у результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, тілесних ушкоджень 30.06.2024 року помер у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».
Вказана обставина є вагомою у контексті впливу на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, що є обставиною, яку відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України суд зобов'язаний оцінити при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Згідно з ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу її виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, при застосуванні чи зміні запобіжного заходу слідчий судця, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується доводами прокурора з урахуванням того, що вони були предметом перевірки слідчого суддів при застосуванні запобіжного заходу, що також встановлено під час судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинного у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З огляду на надані докази, слідчий суддя прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази об'єктивно зв'язують підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, однак на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, що узгоджується з практикою ЄСПЛ (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від ЗО серпня 1990 року), а відтак слідчий суддя не приймав до уваги доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.
Вирішуючи питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя врахував положення, які передбачені КПК, вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Подане клопотання органом досудового розслідування мотивоване тим, що неповнолітній пішохід ОСОБА_10 внаслідок отриманих, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, тілесних ушкоджень 30.06.2024 року помер у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», у зв'язку з чим підозрюваному01.07.2024 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження та спричини смерть потерпілого.
Посилаючись на вищевикладені обставини, орган досудового розслідування вказує на те, що для ОСОБА_6 змінились обставини, які в розумінні статті 200 КПК України, є підставою для зміни запобіжного заходу.
Слід відмітити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та одночасно такий запобіжний захід повинен бути обраний пропорційно до наявних ризиків та в світлі фактичних обставин справи, задля недопущення порушень прав особи підозрюваного та меті, яку переслідує кримінальне провадження.
Разом з тим, слідчим суддею не встановлено збільшення ризиків, які вже досліджувалися слідчими суддями при вирішенні питань про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 08 червня 2024 року. Таких обставин не виявлено і колегією суддів.
Крім того, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, апеляційним судом встановлено, що підозрюваним ОСОБА_6 належно виконуються процесуальні обов'язки, покладені на нього ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.06.2024 року, залишеною без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.06.2024 року, а саме: підозрюваний не змінив місце свого проживання та не залишає його цілодобово без дозволу слідчого; з'являться за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; утримується від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здав до відповідних органів паспорт, що надає право на виїзд за межі України, - що не заперечувалось стороною обвинувачення.
Зазначене вказує на те, шо застосований відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту повністю забезпечує належну правослухняну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому такий запобіжний захід є дієвим та достатнім.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про зміну підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, оскільки застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак обставини, які зазначені стороною обвинувачення, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування.
Всі інші обставини, наведені прокурором в апеляційній скарзі, стосовно засобу вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, специфіки злочину, характер дій підозрюваного, були предметом аналізу слідчого судді при вирішенні клопотання слідчого.
Колегія суддів також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, має постійне місце проживання, навчається на ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність постійного місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи, та те, що підозрюваний раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду прокурор не навів достатніх підстав та не обґрунтував доцільність застосування підозрюваному більш суворіший запобіжний захід, та не довів, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не буде достатнім для запобігання неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 .
Отже, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи, які вказані в апеляційній скарзі прокурора є необґрунтованими та недоведеними, і на підставі цього задоволенню не підлягають. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом детального дослідження в ході розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції та слідчим суддею надано на них обґрунтовані і мотивовані відповіді.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 181, 200, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: