18 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 705/251/23
Провадження № 22-ц/821/577/24
Категорія: 310030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Ярошенка Б.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Полупанова Ольга Олександрівна,
відповідач: ОСОБА_2 ,
представник відповідача: адвокат Мельник Олег Федорович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полупанової Ольги Олександрівнина рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Годік Л.С. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2022 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 через свого представника адвоката Полупанову О.О. звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2021.
Під час даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - донька ОСОБА_3 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.07.2022 стягнуто аліменти з відповідача на утримання спільної доньки.
Зазначає, що станом на 01.11.2022 у відповідача наявна заборгованість по аліментах в сумі 27 233,90 грн.
Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце проживання дитини ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , так як без згоди батька здійснити перереєстрацію дитини не можливо.
Позивачка вказує, що вона має статус багатодітної матері, тобто, у дитини ОСОБА_4 , щодо якої подано позов, є старша сестра - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також молодший брат - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Всі діти мешкають з матір'ю, забезпечені всім необхідним.
Фактично вона з дитиною мешкала за адресою: АДРЕСА_3 , у квартирі, яка належить її матері. Дана адреса належить до Дарницького району м. Києва, тому для участі у справі залучено орган опіки і піклування даного району міста Києва. За даним місцем проживання укладена декларація з педіатром для надання медичної допомоги дитині ОСОБА_7 .
Вказує, що батько дитини самоусунувся від виховання та спілкування з дитиною, бачив її в останній раз у серпні 2020 року, не приймає участі в її утриманні, внаслідок чого дитина не знає свого батька і називає батьком її цивільного чоловіка ОСОБА_8 .
У вихованні дітей, зокрема і спільної з відповідачем доньки, допомагають її мати з вітчимом та її цивільний чоловік.
Зважаючи на відсутність спілкування відповідача з дитиною ОСОБА_9 , дитина не згадує про батька, не сумує за ним, не питає про зустрічі.
Крім того, дитина має статус дитини-інваліда, внаслідок наступного діагнозу: Хвороба Реклінгхаузена, нейрофіброматоз. Вроджена деформація правої в/г кістки. Вкорочення правої н/кінцівки на 1см. Вроджена деформація, яка зумовлює стійкі значні обмеження рухів та функцій опорно-рухового апарату.
Позивачка вказує, що з 11.10.2022 дитина тимчасово проживає разом з матір'ю у Республіці Польща за місцем проживання цивільного чоловіка позивача - ОСОБА_8
25.12.2022 дитина опинилася у лікарні з запаленням легенів, однак відповідач на прохання позивача надав лише пенсію дитини, та здоров'ям дитини не цікавився.
Вказує, що відповідач не приймає належної участі у вихованні доньки, не проявляє до неї батьківського піклування, зв'язків з дитиною не підтримує, дитину не провідує, не цікавиться її життям та вихованням, матеріально не утримує, участі в духовному, моральному та фізичному розвитку дитини не приймає і така поведінка відповідача свідчить про його байдужість до подальшої долі дитини і ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
На підставі викладеного, позивач просила постановити судове рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що при розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.
Суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач та її представник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку не є доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, в тому числі, перебування сторін та дитини за кордоном, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через засоби поштового зв'язку 12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полупанова О.О., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Полупанової О.О., зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції упереджено поставився до розгляду справи та не надав можливості позивачу подати докази ( покази свідків, покази позивача, висновок служби у справах дітей), а також неправильно встановив обставини справи, зробивши невірний висновок про те, що позивачем не надано доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Також суд невірно пов'язав можливість позбавлення особи батьківських прав з необхідністю надання доказів вжиття до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Також суд безпідставно послався на виправдування поведінки відповідача збігом життєвих обставин, які скалися навколо нього: необізнаністю, відсутністю матеріальних коштів для утримання дитини, відсутністю підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, так як відповідач доросла, здорова людина, яка отримувала стабільний дохід з двох джерел в Україні та за кордоном, проживав в одному місті з дитиною, мав адвоката, у якого міг отримувати юридичні консультації і під час розгляду справи, який тривав рік, змінити поведінку до дитини, однак проявив байдужість до дитини та не вжив жодних заходів для зміни своєї поведінки.
Вважає, що з метою захисту інтересів дитини необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та позбавити відповідача батьківських прав.
Захист дитини в даному випадку виявляється у наданні матері дитини одноособового права вирішувати важливі питання життя та здоров'я дитини, без розшуку батька.
Для доповнення справи доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків просить допитати свідків, які були заявлені в суді першої інстанції, а також витребувати зі служби у справах дітей висновок про доцільність /недоцільність позбавлення батьківських прав.
Вказує, що судом не досліджувалися докази, а саме скріншоти листування сторін у справі щодо дитини, з яких вбачається, що позивач просила відповідача у супроводі дитини до лікаря та покупкою ортеза та не були досліджені всі документи щодо заборгованості відповідача по аліментах.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 18 березня 2024 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Мельник О.Ф., вимоги апеляційної скарги не визнає та заперечує, а рішення суду вважає законним та обгрунтованим.
В обгрунтування відзиву вказує на те, що твердження скаржника, що відповідач не приймає участі у вихованні доньки, при тому, що батько дитини самоусунувся від виховання та спілкування з дитиною, не приймає участі в її утриманні, є безпідставними.
Вказує, що позивач у позовній заяві викладає не вірні факти, що діти проживають з нею, оскільки з нею проживає лише їхня спільна донька лише з кінця 2022 року, а старша дочка проживає з її матір'ю в Україні.
Крім того, відповідач не ухиляється від батьківських обов'язків, а не приймає участі у вихованні доньки з жовтня 2022 року лише з вини позивача, яка чинить перешкоди у спілкуванні з донькою.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані - батьком ОСОБА_2 , матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 42).
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 квітня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.07.2017 в Уманському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №364 - розірвано (а.с. 36-38).
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.07.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.33-35).
23.09.2022 постановою головного державного виконавця Уманського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лимаренко В.М. відкрито виконавче провадження №69916667 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 27).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, станом на 01.11.2022 заборгованість по аліментах ОСОБА_2 становить 27 233,90 грн (а.с.28).
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, станом на 01.08.2023 заборгованість по аліментах ОСОБА_2 становить 144 721,05 грн (а.с.168).
Відповідно до виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №567797 ОСОБА_3 має діагноз: Хвороба Реклінгхаузена, нейрофіброматоз. Вроджена деформація правої в/г кістки. Вкорочення правої н/кінцівки на 1см. Вроджена деформація, яка зумовлює стійкі значні обмеження рухів та функцій опорно-рухового апарату (а.с.40-41).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 17 жовтня 2018 року (а.с.43).
Відповідно до довідки Родниківського старостинського округу Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 13.02.2023, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 , разом з ним були зареєстровані, за період з 17.10.2018 по 16.10.2020, зокрема, дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дочка ОСОБА_3 була зареєстрована з 17.10.2018 по даний час, але фактично проживала з 17.10.2018 по 16.10.2020 (а.с. 70).
Відповідно до відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району м. Києва», дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває під наглядом лікаря-педіатра ОСОБА_10 з 11.10.2021р., коли була укладена декларація про вибір лікаря первинної ланки. Під час звернень до лікувального закладу для отримання неповнолітньою ОСОБА_3 медичної допомоги дитину супроводжувала бабуся, яка виконувала всі рекомендації лікаря (а.с. 44).
Відповідно до відповіді №986 від 31.10.2022 КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», згідно з обліковими записами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , під наркологічним наглядом в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» не перебуває (а.с.45).
Відповідно до повідомлення №061/203/06-1783 від 04.11.2022 КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня №2», гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , під наглядом лікаря-психіатра у вказаному закладі не перебуває (а.с.46).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 лютого 2022 року (а.с.13).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2024 року розгляд справи призначено на 10 квітня 2024 року на 14:30 год.
12 лютого 2024 року разом з апеляційною скаргою представником ОСОБА_1 - адвокатом Полупановою О.О. подано клопотання про витребування зі служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації висновку про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_1 - адвоката Полупанової О.О. про витребування доказів задоволено частково.
Зобов'язано Орган опіки та піклування Дніпровської РДА м. Києва в строк протягом 20 днів з дня отримання даної ухвали суду надати Черкаському апеляційному суду письмовий висновок щодо доцільності /не доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 травня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адімністрації про позбавлення батьківських прав ( протокол засідання Комісії від 08.05.2024 №5), з якого вбачається, що враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування не може об'єктивно дослідити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на даний час мати з дитиною та батько перебувають поза межами України, та повернення дитини в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу її життю та здоров'ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дитини в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що: «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов'язків.
Тож позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до усталеної судової практики позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, має заборгованість по аліментах, не цікавиться здоров'ям дитини, не приймає участі у лікуванні доньки, яка потребує постійного лікування та нагляду.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог стороною позивача було надано медичну документацію, що підтверджує проблеми зі здоров'ям їхньої доньки ОСОБА_11 та розрахунок заборгованості по аліментах станом на 01.11.2022, яка становить 27 233,90 грн (а.с.28) та відповідно до розрахунку, станом на 01.08.2023 заборгованість по аліментах ОСОБА_2 становить 144 721,05 грн.
Вирішуючи даний спір, на думку суду, надані позивачем медичні документи підтверджують лише факт здійснення позивачем ОСОБА_1 належного батьківського обов'язку та виходив із того, що умисних дій відповідачем по ухиленню від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої ОСОБА_11 не встановлено.
Перевіривши надані позивачем докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані медичні документи лише підтверджують, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має проблеми зі здоров'ям та позивач, яка є її матір'ю виконує належним чином батьківські обов'язки. Проте вказані докази не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав суд першої інстанції виходив із того, що наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для того, щоб зробити обґрунтований висновок про ухилення ОСОБА_2 від виховання дочки ОСОБА_4 ( визначених у ст. 164 СК України) та не свідчать про свідоме та умисне нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, а у разі позбавлення батьківських прав відповідача буде здійснене розірвання сімейних зв'язків, що означатиме позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьківської спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Колегія суддів для забезпечення повноти судового розгляду, а також зважаючи на норму статті 19 СК України, яка передбачає надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав безпосередньо суду, ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 квітня 2024 року зобов'язав орган опіки та піклування надати такий висновок.
Із висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання Комісії від 08.05.2024 №5) від 13.05.2024 №130-3805 вбачається, що враховуючи рекомендації комісії із питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування не може об'єктивно дослідити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на даний час мати з дитиною та батько перебувають поза межами України, та повернення дитини в Україну під час дії воєнного стану може нести загрозу її життю та здоров'ю. Розгляд зазначеного питання можливий після повернення дитини в Україну, або після припинення дії воєнного стану в Україні.
Колегія суддів, зважаючи на зміст висновку органу опіки та піклування від 13 травня 2024 № 130-3805, вважає, що оскільки у органу опіки та піклування відсутня можливість об'єктивного дослідження питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на даний час перебувають поза межами України та надавши належну оцінку усім обставинам справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання сторони позивача, що відповідач не займається вихованням дитини, не приймає участі в її утриманні, внаслідок чого дитина не знає свого батька, є безпідставними, оскільки такі обставини настали, зокрема, у зв'язку з конфліктом батьків малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Як вірно встановлено судом, при розгляді даної справи, судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати своїх батьківських обов'язків , оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустими доказами.
Той факт, що на час розгляду справи малолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю, перебуває на її утриманні та проживає окремо від батька, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність доповнення справи доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків шляхом допиту свідків, є необґрунтованими по наступних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЦПК України свідком може бути кожна особа, якій відомо будь-які обставини, що стосуються справи.
Відповідно до ст. 92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Як передбачено п.6 ч.1 ст. 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 365 ЦПК України).
За правилами частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається із матеріалів справи, стороною позивача 23.03.2023 скеровано до суду заяву про виклик свідків, в якій просила суд викликати до суду а якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в режимі відеоконференції.
05.05.2024 представник позивача, адвокат Полупанова О.О. в судовому засіданні заявила клопотання про виклик свідків.
Суд першої інстанції розглянув дане клопотання да відмовив у його задоволені з урахуванням того, що дитина не проживає в Україні, через те свідки нічого не можуть пояснити які відносини між дитиною та батьком, що підтверджується протоколом судового засіданні від 05.05.2024 ( а.с. 135-136).
Із наведеного слідує, що судом не було допущено порушень норм процесуального права щодо виклику свідків, оскільки клопотання позивача про виклик свідків було розглянуте і за відсутності підстав для його задоволення було відмовлено.
Крім того, в апеляційній інстанції стороною позивача подано клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в режимі відеоконференції, колегія суддів вважає, що дане клопотання є необґрунтованим з огляду на ті обставини, що позивачем не зазначено, які саме обставини відомі свідкам, і які конкретно обставини справи зможуть підтвердити свідки, які зазначені у клопотанні про виклик свідків.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджувалися докази, а саме скріншоти листування сторін у справі щодо дитини, з яких вбачається, що позивач просила відповідача у супроводі дитини до лікаря та покупкою ортеза та не були досліджені всі документи щодо заборгованості відповідача по аліментах, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції щодо існування заборгованості по аліментах вказано, що заборгованість по аліментах не свідчить про ухилення від виконання своїх обов'язків та не є тією виключною підставою , яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав і колегія суддів погоджується із даним доводами суду першої інстанції.
Щодо доказів, а саме скріншотів листування сторін у справі щодо дитини, то колегія суддів зазначає, що вказані докази були предметом дослідження у суді першої інстанції поряд із іншими доказами і судом вірно зазначено, що докази не свідчать , що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду, що стороною позивача не доведено, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та ненадання доказів, які безспірно б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Суд першої інстанції на підставі правильно оцінених доказів, зробив обґрунтований висновок про те, що наведені позивачем за частиною першою статті 164 СК України підстави, передбачені для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
Колегія суддів, враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив
з батьком сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Отже, враховуючи вищекладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склалися, в тому числі, перебування сторін та дитини за кордоном, застосовувати не можна та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Полупановою О.О. в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полупанової Ольги Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду складено 19 липня 2024 року/