Провадження № 11-кп/821/509/24 Справа № 705/1925/24 Категорія: УДО Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 липня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника установи ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) - ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції),
захисників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
засудженого - ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_11 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.05.2024 р., -
Зазначеною ухвалою задоволене клопотання начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» та засудженого ОСОБА_10 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на не відбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 25 днів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_10 .
Апеляційні вимоги мотивує тим, що рішення суду є незаконним через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Так, як вбачається з характеристики на засудженого, яку надала адміністрація ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)», засуджений ОСОБА_10 за час відбування покарання з 19.03.2023 р. позитивно характеризувався не завжди, під час утримання в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, згідно характеристики «Старобабанівської ВК (№ 92)» від 7.09.2023 р. також характеризувався посередньо, не працевлаштований за відсутністю бажання.
І лише згідно характеристики адміністрації колонії від 21.03.2024 р. ОСОБА_10 характеризується позитивно, отримав 2 заохочення (5.10.2023 та 4.01.2024 р.), процесуальні витрати за вироком суду в сумі 1430 грн. не відшкодував.
Не можна вважати сумлінною поведінкою дотримання засудженим порядку та умов відбування покарання, оскільки це є обов'язком засудженого, що передбачено ч. 3 ст. 107 КВК України.
При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування покарання.
Суд взяв до уваги дані характеристики про виконання засудженим робіт по благоустрою відділення. Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, тобто ОСОБА_10 адміністрацією колонії не призначався на будь-яку посаду, а виконує роботи по благоустрою колонії, що є обов'язком кожного засудженого та по суті не є його працевлаштуванням.
Також, суд при ухваленні рішення безпідставно не взяв до уваги отримання заохочень засудженим лише в період, що передував настанню пільги, передбаченої ст. 81 КК України, та його низький прояв старанності (лише 1 заохочення на рік).
Тобто суд за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Враховуючи особу засудженого (раніше судом безрезультатно застосовувались заохочувальні норми, передбачені ст. 75 та 81 КК України), поведінку за весь період відбування покарання (отримання заохочень лише в період, що передував настанню пільги) його відношення до праці існують обґрунтовані сумніви в тому, що ОСОБА_10 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарання.
У запереченні захисника ОСОБА_8 на апеляційну скаргу прокурора висловлюється думка сторони захисту про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишення без зміни ухвали суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_10 та його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, натомість вважаючи рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, думку представника ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92) ОСОБА_7 , який вважав, що засуджений ОСОБА_10 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за таких умов: 1) особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; 2) засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 3 ст. 81 КК України частину призначеного судом покарання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтуванням висновку суду першої інстанції про те, що засудженого ОСОБА_10 можна вважати таким, який сумлінною поведінкою довів своє виправлення.
Обґрунтованість цього підтверджується даними матеріалів провадження, з якого вбачається, що ОСОБА_10 засуджений вироком Соснівського райсуду м. Черкаси від 12.04.2021 р. за ст. 127 ч. 2, ст. 186 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 ч. 1 п. 1,2 КК України його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.09.2018 р. по 25.02.2021 р. включно. Ухвалою Черкаського райсуду Черкаської обл. від 1.12.2022 р. скасовано відносно ОСОБА_10 звільнення від відбування покарання з випробуванням та його направлено для відбування покарання, призначеного вироком суду у виді 5 років позбавлення волі.
Згідно довідки про заохочення та стягнення, затвердженої 21.03.2024 р., засуджений ОСОБА_10 за час відбування покарання має 2 заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, правил внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку; на протязі 4 кварталу 2023р. є зразком для інших засуджених, під час залучення до робіт по благоустрою відділення, виконував роботи. Стягнень не має.
Засуджений на виробництві установи не працевлаштований, оскільки має спеціальність муляр, а в установі не має виробничих потужностей, не має паспорта та ідентифікаційного коду, однак висловлював своє бажання працювати та залучався до робіт по благоустрою відділення. До роботи ставився сумлінно.
Апеляційним судом встановлено, що згідно довідки начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_12 , станом на 15.05.2024 р. не відбута ОСОБА_10 частина покарання становить 1 рік 04 місяці 25 днів.
На переконання апеляційного суду, оскільки засуджений ОСОБА_10 за період відбування покарання став на шлях виправлення, за час відбування покарання спостерігаються позитивні зміни по характеристиці засудженого, з 15.06.2023 р. позитивно характеризується, виявляє бажання працювати та сумлінно ставиться до праці по благоустрою відділення, що підтверджується матеріалами клопотання та поясненнями представника адміністрації, як в місцевому суді, так і при розгляді провадження в апеляційному суді він це підтвердив та оскільки засуджений відбув 2/3 призначеного судом покарання, то дійсно наявні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, апеляційний суд також в першу чергу враховує думку представника адміністрації установи виконання покарання ОСОБА_7 , який в судовому засіданні місцевого суду підтримав клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_10 та вказав, що за час відбування покарання в СВК № 92 засуджений ОСОБА_10 зарекомендував себе з позитивної сторони. Не був працевлаштований, однак виконував роботи по благоустрою відділення пов'язані з ремонтом приміщень.
Крім цього, апеляційний суд також враховує і те, що засуджений ОСОБА_10 добровільно написав заяву до бухгалтерії на добровільне відшкодування процесуальних витрат по кримінальному провадженню та на час апеляційного розгляду звернувся до відповідних установ для відновлення паспорта громадянина України.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що враховуючи відомості про особу засудженого, тяжкість та характер скоєного злочину, його поведінку за весь період відбування покарання, ставлення до праці, суд вважає, що засуджений ОСОБА_10 довів своє виправлення та, що він не вчинить нових кримінальних правопорушень після дострокового звільнення з установи виконання покарання і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже заслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання, не має сумнівів у тому, що засуджений ОСОБА_10 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарання.
З огляду на встановлені обставини, суд вбачав підстави для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що з огляду на вищевикладене, засуджений довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню.
Апеляційний суд встановив, що засуджений на виробництві установи не працевлаштований, оскільки не має спеціальності для такого виробництва, проте має робітничу спеціальність муляр. Тобто, працевлаштування в колонії не залежить від волі засудженого, але всі інші роботи, які йому доручались адміністрацією установи, він виконував без зауважень та недоліків, про це зазначено в характеристиці та підтвердилось в апеляційному суді при розгляді провадження.
Апеляційний суд переконаний у тому, що доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення має бути викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора, що раніше до засудженого застосовувалися заохочувальні норми, в тому числі передбачені ст. 81 КК України, але вони не досягли результату є необґрунтованими, тому що як вказано в клопотанні установи, у 2007 р. до ОСОБА_10 застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та як свідчать матеріали справи, він повністю виконав умови такого звільнення та не порушував його. Стосовно застосування, як певної заохочувальної норми, ст. 75 КК України, то апеляційний суд вважає, що ОСОБА_10 вже отримав негативні наслідки внаслідок порушення умов відбування покарання у виді скасування звільнення від покарання та направлення для реального відбування покарання, яке він зараз і відбуває, а тому посилання прокурора на цю обставину не можна визнати доречним, тому що це призведе до подвійного чи повторного врахування цієї обставини та істотно погіршить становище засудженого, оскільки є судове рішення, яким прийнято законне рішення та ОСОБА_10 отримав передбачені законом обмеження.
Стосовно доводів апеляції прокурора про те, що засуджений не відшкодував процесуальні витрати за вироком суду в розмірі 1430 грн., то як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_10 вживає певні дії для сплати цієї суми, а саме відновлює втрачені документи. Крім того, несплата процесуальних витрат за вироком суду не є перешкодою, яка передбачена законом, для застосування умовно-дострокового звільнення, бо
виконавче провадження про стягнення певних сум з особи не буде закрите і ніяк не пов'язане з перебуванням особи в установі виконання покарань, а тому апеляція в цій частині не підлягає задоволенню.
Крім того, прокурор в своїй скарзі ставить під сумнів дані характеристики засудженого, викладені адміністрацією колонії, вбачаючи їх недостатньо об'єктивними. Але представник колонії ОСОБА_7 надав пояснення, що перша характеристика була складена через дуже нетривалий час з початку відбування покарання, адміністрація колонії не мала достатньо часу для повного вивчення особи засудженого. А вже у другій характеристиці об'єктивно викладені всі відомості про засудженого і вони свідчать про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення. Апеляційний суд не погоджується з такою позицією прокурора та наголошує, що саме адміністрація колонії може надати найбільш об'єктивну характеристику засудженого за час його перебування там. Ставити під сумнів об'єктивність цієї характеристики апеляційний суд не має підстав, не наведені такі підстави і в апеляції прокурора.
З матеріалів справи можна дійти висновку, що засуджений ОСОБА_10 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду і з таким висновком та такою оцінкою поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання погоджується і суд апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, вважає його обґрунтованим та не встановив істотних порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 15.05.2024 р., якою задоволене клопотання начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» та звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на не відбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 25 днів - залишити без змін.
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді