17 липня 2024 року
м.Черкаси
Справа № 697/147/24
Провадження № 22-ц/821/1211/24
категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л.І.,
суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,
секретаря - Ярошенка Б.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, у складі судді Колісник Л.О.,
18 січня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гончарука А.В. звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 8 600,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 976,71 грн.
Додатковим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Гончарука А.В. про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Заяву представника позивача - адвоката Гончарука А.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом адвоката Гончарука А.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, в частині стягнення витрат на правову допомогу залишено без розгляду.
Заяву адвоката Гончарука А.В. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на оплату послуг за отримання автотоварознавчого дослідження - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у справі №697/147/24 за позовом адвоката Гончарука А.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування.
Стягнуто з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 1 209,60 грн понесених судових витрат на оплату послуг за отримання автотоварознавчого дослідження.
Додаткове рішення мотивовано тим, що судом першої інстанції підстав для поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового строку в частині стягнення витрат на правову допомогу не вбачається.
Посилаючись на вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, дійшов висновку про залишення заяви представника позивача - адвоката Гончарука А.В. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу без розгляду.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на автотоварознавче дослідження в сумі 1 209,60 грн, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача задоволено частково, тому підлягає до часткового задоволення заява сторони позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату автотоварознавчого дослідження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись із оскаржуваним додатковим рішенням, вважаючи його необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу (правову) допомогу та залишення її без розгляду та заяву направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень вступну та резолютивну частини рішення датованого 25.04.2024 було оприлюднено лише 29.04.2024, а повний текст судового рішення від 25.04.2024 було виготовлено 30.04.2024, а оприлюднено 01.05.2024.
Вважає. що заява про ухвалення додаткового рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу до суду подано 06.05.2024, тобто в межах вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України з належним обґрунтування поважності пропуску первинного процесуального строку.
На думку скаржника за індивідуальних обставин справи існує право на подання відповідних доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після фактичного отримання та ознайомлення з повним текстом рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із пропуску встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України строків для подання відповідних доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення , якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 268 ЦПК України рішення суду проголошується в судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду (вступна та резолютивна частини рішення) проголошено 25 квітня 2024 року.
Позивач та його представник були повідомлені про судове засідання, призначене на 25 квітня 2024 року, про що свідчать, зокрема заява представника позивача адвоката Гончарука А.В. про розгляд справи за відсутності сторони позивача у справі, просив заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та просив суд надати строк протягом 5 днів після ухвалення рішення суду для подання відповідних обґрунтованих доказів понесених позивачем витрат на отримання правничої допопомги (а.с. 67).
Із заявою про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї доказами на підтвердження понесених судових витрат представник позивача адвокат Гончарук А.В. звернувся 06 травня 2024 року, тобто із пропуском встановленого законодавством п'ятиденного строку.
В обґрунтування причин пропуску строку заявник посилався на те, що повний текст рішення складений 30.04.2024, а сторона позивача стала обізнана про вирішення справи та копію рішення стороною позивача отримано 01.05.2024.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Колегія судді вважає вірними висновки суду, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Суд першої інстанції вірно вважав, що представник позивача не надав жодного належного та допустимого доказу про поважність причини пропуску строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Отримання представником позивача та позивачем рішення лише 01.05.2024, враховуючи наведені вимоги цивільного процесуального законодавства, не може вважатися поважною, об'єктивною і непереборною причиною несвоєчасного звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Крім того, колегія суддів зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Враховуючи, що вступну та резолютивну частини рішення суду було проголошено 25 квітня 2024 року, судом надіслано для оприлюднення в ЄДРСР 26.04.2024, забезпечено надання загального доступу 29.04.2024, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Також колегія суддів вважає вірними зауваження суду в частині того, що положенням ст. 14 ЦПК України визначено, щоадвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Вказані норми ЦПК України та реєстрація адвокатів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі сприяє швидкому документообігу та вчинення адвокатом дій відповідно до строків визначених нормами ЦПК України.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд
Наведені скаржником підстави для поновлення строку для подання доказів понесених судових витрат не можна визнати поважними, відтак підстави для скасування додаткового рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви сторони позивача про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у колегії суддів відсутні.
В іншій частині додаткове рішення суду позивачем не оскаржувалось, тому воно в апеляційному порядку не перевірялось.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі додаткове рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення в оскаржуваній частині залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 17 липня 2024 року.
Головуючий Л.І. Василенко
Судді: О.В. Карпенко
О.М. Новіков