Справа № 619/5487/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/541/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
18 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному 12 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226030000030 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Золочів Харківської області, із середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року засуджено ОСОБА_9 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що він 06 жовтня 2023 року близько 08:00 год., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в ході раптово виниклого на ґрунті особистих неприязних відносин конфлікту, стоячи навпроти ОСОБА_8 , кулаком правої руки наніс їй один удар в обличчя, чим спричинив потерпілій тілесне ушкодження у виді забійної рани губи, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.
До початку судового розгляду прокурор подав до апеляційного суду заяву в якій, посилаючись на ст.403 КПК України відмовився від апеляційної скарги на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 , за її змістом, не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо доведеності обвинувачення та винуватості ОСОБА_9 , правову кваліфікацію, вважає вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року незаконним і необґрунтованим в частині призначеного ОСОБА_9 покарання. Просить даний вирок змінити та призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини; належних висновків для себе обвинувачений не зробив, не розкаявся та на протязі тривалого часу постійно погрожує її та її родині, здійснює психологічний та психічний тиск, надсилає смс повідомлення з погрозами.
Також просить врахувати, що на даний час у Ленінському районному суді м.Полтави перебуває на розгляді кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.122 КК України, де вона також є потерпілою, провадження по справі зупинене у зв'язку із розшуком.
До початку судового розгляду обвинувачений та потерпіла, кожен окремо, подали заяви без їх участі.
Прокурор не заперечував, щодо апеляційного розгляду за відсутністю обвинуваченого та потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав вирок суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, були зроблені на підставі його показань, а провадження було розглянуте в спрощеному порядку, передбаченому ст.382 КПК України. З урахуванням цього суд першої інстанції встановив фактичні обставини провадження та кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.389 КК України.
А тому висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги потерпілої в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого.
При призначенні покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, а саме.
Так, кримінальне правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, відповідно до класифікації за ст.12 КК України, є кримінальним проступком, обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, одружений, не працює, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, судом визнано щире каяття.
Апеляційні доводи потерпілої про відповідну зайву м'якість призначеного ОСОБА_9 покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу в розмірі 850 грн., на думку колегії суддів, - є безпідставними, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданої апеляційної скарги потерпілої, об'єктивно відсутні нові обставини, які обтяжують призначене судом покарання та вказують на його явну несправедливість через невиправдану м'якість.
Крім того, питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414 КПК України, які передбачають повноваження суду апеляційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Колегія суддів враховує фактичні обставини кримінального провадження; ступінь тяжкості та суспільного небезпечності вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку призначивши покарання у виді штрафу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 покарання, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів, а апеляційна вимога потерпілої щодо призначення більш суворого покарання у виді громадських робіт є формальною, оскільки в апеляційній скарзі потерпіла не обґрунтувала, в зв'язку з чим таке посилення покарання може позитивно вплинути на процес виправлення обвинуваченого.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що з призначеним судом першої інстанції покаранням погодився не тільки обвинувачений, але й прокурор, які не оскаржували вирок.
Отже, апеляційні вимоги потерпілої про призначення обвинуваченому більш суворого покарання, слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер та призначене судом першої інстанції покарання у тому виді та розмірі, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання потерпілої на те, що обвинувачений на протязі тривалого часу постійно погрожує їй та її родині, здійснює психологічний та психічний тиск, надсилає смс повідомлення з погрозами є безпідставними з огляду на те, що така посткримінальна поведінка обвинуваченого не є предметом даного кримінального провадження та потерпіла не позбавлена можливості звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою.
Поряд з цим, прохання потерпілої про необхідність врахування при призначенні більш тяжкого покарання - перебування на розгляді у Ленінському районному суді м.Полтави кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.122 КК України, де вона також є потерпілою, не є слушними з огляду на презумпцію невинуватості, оскільки відповідно до ст.17 КПК України та ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у випадку визнання ОСОБА_9 винуватим за ч.1 ст.122 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків йому може бути визначене в порядку ст.539 КПК України.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_9 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст.370 КПК України, підстав для його зміни та скасування, як на тому наполягає потерпіла в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4