19.07.2024
Справа № 642/4123/24
Провадження № 1-кс/642/2290/24
19 липня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (без визначення застави) відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, вдівець, військовослужбовець військової служби за мобілізацією на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170020004392 від 20.06.2024 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника.
В ході досудового розслідування, 18.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 18.06.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 18.06.2024 командиром 3 стрілецької роти майором ОСОБА_7 вишикувано особовий склад 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдата ОСОБА_5 , в АДРЕСА_2 з метою доведення бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони №11/ТрО від 16.04.2024.
Під час шикування командиром 3 стрілецької роти майором ОСОБА_7 в усному порядку доведено бойове розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони №11/ТрО від 16.04.2024 до підлеглого ОСОБА_5 , відповідно до якого, останній мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження.
Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним наказом відповідно до якого, останній мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов'язаний виконувати наказ начальника та маючи об'єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони №11/ТрО від 16.04.2024, а саме 18.06.2024, перебуваючи на території АДРЕСА_2 , в присутності особового складу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та командира 3 стрілецької роти майора ОСОБА_7 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_5 мав не допустити прориву противника в глибину оборони батальйону, в районі відповідальності 3 стрілецької роти за відповідними координатами; продовжити ведення оборони, бути готовим до відбиття атаки противника всіма наявними засобами та нанесення йому вогневого ураження, чим підірвав боєготовність та боєздатність 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, особовий склад 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 направився для виконання бойового розпорядження командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони №11/ТрО від 16.04.2024, а солдат ОСОБА_5 , залишився в АДРЕСА_2 , чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, - злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
-повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення;
-актом службового розслідування про відмову виконання наказу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ;
-показаннями свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем військової служби військової частини, місцезнаходження якої в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.
-п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців, може здійснити вплив на свідків, понятих, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
-п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.
-п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, або продовжити вчиняти злочин, у якому підозрюється.
За таких обставин, слідчий вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, тому звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про обрання підозрюваному тримання під вартою без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Захисник просила визначити підозрюваному мінімальний розмір застави. Також надала медичну документацію про отримання її підзахисним поранень.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Також зазначив, що вину в інкримінованому злочині визнає та бажає служити далі.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62024170020004392 від 20.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
18.07.2024 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя визнає підозру у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, обгрунтованою і достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
Інкримінований ОСОБА_5 злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Санкцією ч.4 ст. 402 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто враховувати дані, що характеризують особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_5 , згідно ч.5 ст.12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, понятих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України ОСОБА_8 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває досі. Однак, ОСОБА_5 , незважаючи на теперішню складну ситуацію в країні, розуміючи те, що він вчиняє злочин в перiод військового стану, будучи вiйськовослужбовцем, вчинив тяжкий злочин.
Приймаючи рішення про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, у зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам.
В той час, підозрюваним та його захисником ризики не спростовані.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а саме п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 442 Кримінального кодексу України.
Слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні жодним чином не обгрунтовано вимогу про не визначення підозрюваному застави.
Враховуючи викладене, варто зауважити, що обов'язок на визначення застави (при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) та її розмір покладається саме на слідчого суддю, оскільки слідчий звертається до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а не у вигляді застави.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Непосильний розмір застави ЄСПЛ визнав порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Прикладом чого стала всім відома справа «Гафа проти Мальти».
Слідчий суддя також зазначає, що розмір матеріального забезпечення військовослужбовців не є безумовною підставою для визначення застави в максимальному розмірі.
При цьому, до клопотання не надано документів щодо майнового стану підозрюваного.
Таким чином, при визначенні застави слідчий суддя враховує тяжкiсть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , особу підозрюваного, строк його перебування на військовій службі з 2022 року, бажання підозрюваного продовжити проходження військової служби, а також те, що він не є затриманим, а тому слідчий суддя приходить до висновку про визначення підозрюваному застави, що застава у даному випадку повинна бути помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, та має становити в розмірі, вказаному п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
В разі внесення застави, необхiдно підозрюваного з-під варти звільнити та покласти на нього ряд обов'язків згідно ч.5 ст. 194 КПК України.
У разі порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього у разі внесення застави, прокурор має право звернутись з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу слідчого та прокурора, що вимога в клопотанні про покладення на підозрюваного обов'язку - не відлучатись з постійного місця проходження військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду, не передбачена нормами ч.5 ст. 194 КПК України. Крім того, така вимога слідчого та прокурора суперечить вимогам клопотання слідчого - обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 16.09.2024 включно.
Визначити суму застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, понятими щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині вимог - відмовити.
Строк тримання під вартою рахувати з 19.07.2024.
Строк дії ухвали - до 16.09.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст судового рішення складено 19.07.2024.
Слідчий суддя