Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/504/24
провадження № 1-кп/624/66/24
іменем України
селище Кегичівка 19 липня 2024 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю т.в.о. секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221090000534, стосовно якого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава Полтавської області, українець, громадянин України, військовозобов'язаний, інвалід війни 3 групи, освіта вища, не одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 січня 2023 року в справі № 644/2006/22, яка набрала законної сили 17 січня 2023 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2023 року в справі № 641/2489/23, яка набрала законної сили 01 вересня 2023 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки.
Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова 21 серпня 2023 року, яка набрала законної сили 01 вересня 2023 року, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов'язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин.
Так, встановлено, що 23 лютого 2024 року, близько 21 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ-2103, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Захисників України в смт. Кегичівка Красноградського району Харківської області, де був зупинений працівниками з РПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області, які відносно останнього склали адміністративний протокол від 23 лютого 2024 року серія ААД № 289018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння та адміністративний протокол від 23 лютого 2024 року серія ААД № 2890187 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2024 року по справі № 624/134/24, яка набрала законної сили 11 березня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року та за ч. 5 ст. 126 КУпАП у повторному протягом року керуванню транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та накладено адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе визнав, щиро розкаявся, запевнив про недопущення подібного у майбутньому, у випадку призначення покарання у виді штрафу, просив застосувати розстрочку на 2 місяці.
Визначаючи обсяг досліджуваних доказів, з'ясувавши думку учасників та відсутність заперечень, суд, відповідно до ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням документів про дані щодо його особи. При цьому з'ясовано, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин і не мають сумнівів у добровільності своєї позиції, а також їм зрозуміло, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні, згідно з визначеним обсягом, досліджені документи кримінального провадження: копії паспорта, з підтвердження анкетних даних обвинуваченого та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №320496 про наявність інвалідності третьої групи з 01 липня 2024 року, довідки про те, що ОСОБА_4 не перебуває на обліках у наркологічному та психіатричному кабінетах Кегичівської ЦРЛ та в РС №2 філії ДУ «Центр пробації», вимога про відсутність судимостей у останнього, посередня довідка характеристика, довідка про перебування на обліку в військовозобов'язаних запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, у судовому засіданні досліджена досудова доповідь відносно ОСОБА_4 відповідно до якої, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, як середній.
Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.
Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.
Заслухавши усі показання, дослідивши докази, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що викладені в обвинуваченні діяння мали місце і містять склад кримінального правопорушення.
Встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 січня 2023 року в справі № 644/2006/22, яка набрала законної сили 17 січня 2023 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2023 року в справі № 641/2489/23, яка набрала законної сили 01 вересня 2023 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки.
Однак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова 21 серпня 2023 року, яка набрала законної сили 01 вересня 2023 року, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов'язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин.
Так, встановлено, що 23 лютого 2024 року, близько 21 години 20 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ВАЗ-2103, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Захисників України в смт. Кегичівка Красноградського району Харківської області, де був зупинений працівниками з РПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області, які відносно останнього склали адміністративний протокол від 23 лютого 2024 року серія ААД № 289018 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння та адміністративний протокол від 23 лютого 2024 року серія ААД № 2890187 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2024 року по справі № 624/134/24, яка набрала законної сили 11 березня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року та за ч. 5 ст. 126 КУпАП у повторному протягом року керуванню транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та накладено адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Обвинувачений винний у скоєнні інкримінованому йому злочині і підлягає покаранню.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до нетяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Згідно ст.69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Із врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, особи обвинуваченого, який запевнив про можливість сплати штрафу, обставин, які пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про необхідність та достатність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, у розмірі запропонованому прокурором.
Суд призначає покарання про яке просив прокурор. Це покарання сприятиме виправленню обвинуваченого, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення. Таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді штрафу є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
З огляду на викладене, з урахуванням майнового стану засудженого, який не працює, інвалідом третьої групи та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, та те, що прокурор не заперечував проти розстрочки виплати штрафу, суд приходить до висновку про наявність підстав для розстрочки виплати засудженому штрафу рівними частинами терміном на 2 (два) місяці.
Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався.
Речові докази, судові витрати відсутні.
Арешт на майно не накладався.
Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Штраф перерахувати на розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 , отримувач коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 , Код класифікації доходів бюджету 21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Розстрочити ОСОБА_4 сплату суми штрафу рівними частинами по 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень щомісячно строком на два місяці.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1