19 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та розподіл спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2007 року,
У серпні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 23 жовтня 2000 року ОСОБА_5 складено заповіт, посвідчений Стасівською сільською радою. Вказаний заповіт позивачі вважають недійсним, оскільки на час його укладення ОСОБА_5 перебував у віці 75 років, його стан здоров'я був дуже тяжким, розвивався віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття ним дійсних подій, на день посвідчення заповіту у нього спостерігався процес психічного розладу. Тому, просили суд постановити рішення, яким визнати вищезазначений заповіт недійсним, визнати за ОСОБА_1 право власності на все спадкове майно: 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Полтаві, будинок з господарськими спорудами в с. Михайлівна, Диканського району, Полтавської області та на компенсаційні виплати в УНФ «Взаєморозуміння та примирення", а також на предмети домашнього побуту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
В подальшому позивач ОСОБА_1 доповнив свій позов в частині його підстав, посилаючись на те, що заповіт складений з порушенням вимог п.п. 10, 18, 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 2004 року № 22/5. Вважає, що до сільради для посвідчення заповіту від імені ОСОБА_5, з його паспортом звернулася інша особа. При посвідченні заповіту заповідачеві не роз'яснювалися положення ст. 535 ЦК УРСР. В першому та другому примірниках заповіту підписи заповідача ОСОБА_5 та секретаря виконкому Налісної К.А. не співпадають.
Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог, що стосуються компенсаційних виплат УНФ «Взаєморозуміння та примирення" і така відмова судом була прийнята і в цій частині провадження по справі було закрито.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Заповіт ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 від 23 жовтня 2000 року, посвідчений Стасівською сільською радою Диканського району Полтавської області та зареєстрований в книзі нотаріальних дій під № 531 визнано недійсним.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2007 року рішення районного суду змінено, в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 - відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення ухваленого апеляційною інстанцією та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Патрюк М.В.
Судді: Прокопчук Ю.В.
Пшонка М.П.