Справа № 369/6403/23
Провадження № 2/369/1136/24
19.07.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Мельник А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/6403/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
У травні 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Максимів Галина Іванівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 27 листопада 2020 року між позивачкою та відповідачем було укладено нотаріальний Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири.
На виконання вимог п. 1 Попереднього договору у строк до 30 жовтня 2021 року відповідач зобов'язався передати у власність позивачки з укладенням договору купівлі-продажу, а позивачка зобов'язалася прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1038 га, кадастровий номер 3222486200:03:006:0030, що знаходиться в АДРЕСА_2 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання та водовідведення, електроенергії) у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
На підтвердження намірів сторін позивачка передала, а відповідач прийняв грошову суму у розмірі 467 136,00 грн. що еквівалентно 16 396,00 доларів США.
Ні у строк до 30 жовтня 2021 року, ні до цього часу у власності відповідача не перебувало жодних квартир за адресою: АДРЕСА_3 . Відтак, як вважає представник позивачки, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, що визначені у Попередньому договорі від 27 листопада 2020 року.
Відповідно до п.5 Попереднього договору сторони домовились що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, наявності підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансу в розмірі 467 136,00 грн., що еквівалентно 16 396,00 доларів США протягом одного місяця.
Однак, як зазначає представник позивачки, в строк визначений Попереднім договором не пізніше 30 жовтня 2021 року відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передання у власність позивача квартири за адресою: АДРЕСА_3 з укладенням основного договору купівлі-продажу квартири.
Таким чином, відповідач не повернув суму авансу позивачу у визначений попереднім договором термін на протязі одного місяця, тобто до 30 листопада 2021 року.
Таким чином, станом на теперішній час відповідач не повернув всю суму платежу позивачці, у зв'язку із чим представник позивачки просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 467 136,00 грн., що еквівалентно 16 396,00 доларів США основного боргу та 145 838,20 коп. інфляційних втрат, судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 08 травня 2023 року відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. щодо повторного автоматичного розподілу справи №165 від 25 вересня 2023 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2023 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2023 року прийнято цивільну справу до провадження та відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, представник позивачки надала суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату час та місце розгляду справи. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 27 листопада 2020 року між ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 27 жовтня 2018 року за реєстровим №3491, як Продавцем та ОСОБА_1 , як Покупцем укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, відповідно до п. 1 якого у строк до 30 жовтня 2021 року Продавець зобов'язався передати у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу (Основного договору), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,6 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1038 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0030, що знаходиться в АДРЕСА_2 та підключеному до центральних комунікацій (водопостачання, водовідведення та електроенергії), у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.
Вказаний договір 27 листопада 2020 року було посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальченко М.М., та зареєстровано у реєстрі за №3448.
Пунктом 3 Договору визначено, що ціна продажу - 467 236,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 16 400,00 доларів США.
Відповідно до п. 4 Договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу у розмірі 467 236,00 грн. що на день укладення договору еквівалентно 16 396,00 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн. покупець зобов'язується сплатити під час підписання основного договору.
Відповідно до п. 5 Договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього всю суму авансового платежу на протязі одного місяця.
Відповідно до п. 6 Договору сторони домовилися, що на день укладення основного договору квартира не повинна бути заставлена, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.
Відповідно до п. 7 Договору проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.
Відповідно до п. 8 Договору всі спори, пов'язані з цим договором або що з нього випливають, вирішуються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 11 Договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 12 Договору цей договір діє до моменту укладення основного договору.
Відповідно до п. 13 Договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови попереднього договору щодо продажу позивачу квартири, у зв'язку з чим було порушено права ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 Договору, при укладенні цього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу у розмірі 467 236,00 грн. що на день укладення договору еквівалентно 16 396,00 доларів США. Залишок суми у розмірі 100,00 грн. покупець зобов'язується сплатити під час підписання основного договору.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.
Попередній договір є чинним, відповідачем у судовому порядку вимоги про визнання його недійсним не заявлялися, а, відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, водночас, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, сплачена позивачкою за попереднім договором купівлі-продажу квартири сума коштів у розмірі 467 236,00 грн., що еквівалентно 16 396,00 доларів США підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню грошові кошти у розмірі у розмірі 467 236,00 грн., що еквівалентно 16 396,00 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з Відповідача слід стягнути на користь Позивачки сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 6 129,74 грн
Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) грошові кошти за Попереднім договором від 27 листопада 2020 року у розмірі 467 236 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті тридцять шість) грн. 00 коп., що еквівалентно 16 396 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто шість) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 129 (шість тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 74 (сімдесят чотири) коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Фінагеєва