Справа № 367/9515/21
Провадження №2/367/1077/2024
Іменем України
19 липня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Яцун А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, в якій просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Позивач стверджує, що спадкоємцями першої черги після її смерті є вона, як донька померлої та ОСОБА_2 , який є сином померлої.
Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно серед якого є житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, які знаходяться за вищевказаною адресою, за кадастровими номерами № 2110945300:01:012:0013 та 21109455300:01:012:0147.
Позивач стверджує, що після смерті матері вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до Двадцятої Київської державної нотаріальної контори та на підставі вищевказаної заяви було заведено спадкову справу № 494/2008.
Позивач звертає увагу суду, що 18 березня 2021 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої державним нотаріусом Двадцятої київської державної нотаріальної контори.
Позивач наголошує, що відповідно до вищевказаної постанови, державним нотаріусом було їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельні ділянки, які знаходяться за вищевказаною адресою з кадастровими номерами № 21109455300:01:012:0013 та 21109455300:01:012:0147, яке належало її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із наявністю заповіту, посвідченого Ірпінського міського державного нотаріальною контрою Київської області 11 січня 2005 року за реєстровим № 1-51 на ім'я іншого спадкоємця, який є спадкоємцем і за законом.
Позивач стверджує, що відповідач підлягає усуненню від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 не приймав участі в матеріальному забезпеченні матері за її життя, не спілкувався з нею, не брав участі в догляді, не цікавився станом її здоров'я, не відвідував, не вчиняв жодних дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги матері, натоміть вона проживала з матір'ю, вела спільне господарство, доглядала.
За таких обставин позивач змушена звернутися до суду з вимогою про усунення від права на спадкування. 10 січня 2022 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. До суду надійшла заява від представника позивача, в якій позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити без їх участі. В судове засідання відповідач не з'явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі через оголошення на сайті «Судова Влада України», суд вважає за можливе розглянути справу без його участі. Суд, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків. Судом встановлено, що 31 грудня 1966 року Бучанським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що 31 грудня 1966 року складено відповідний актовий запис № 94, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 31 грудня 1966 року Бучанським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , яка являється донькою ОСОБА_3 , і, відповідно, спадкоємцем першої черги, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Ленінградскої районної ради депутатів. 19 листопада 2003 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що 19 листопада 2003 року складено відповідний актовий запис № 1855, відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 , виданого 19 листопада 2003 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , який являється сином ОСОБА_3 ,і, відповідно, спадкоємцем першої черги за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Бучанським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у місті Києві, про що складено актовий запис про смерть № 24878, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації смерті у місті Києві. 03 березня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій відмовився від належної йому частки спадкового майна, яке залишилося після смерті його дружини - ОСОБА_3 на користь своєї дочки - ОСОБА_1 . 03 березня 2008 ОСОБА_1 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначила, що приймає все спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері, ОСОБА_3 . Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 13397681 від 03 березня 2008 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа № 494/2008 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 13397681 від 03 березня 2008 року вбачається, що 11 січня 2005 року ОСОБА_3 було складено заповіт № 8713996, який посвідчений Ірпінською міською державною нотаріальною конторою. 05 липня 2008 року ОСОБА_9 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила видати на їх ім'я Свідоцтво про право на спадщину за законом та зазначила, що крім неї, спадкоємцем за законом є чоловік померлої, який відмовився від спадщини на її користь, та син померлої ОСОБА_2 . 15 липня 2008 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належана померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло,виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 26 лютого 1996 року, згідно з розпорядженням від 26 лютого 1996 року за №834 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 15 березня 1996 року за № 4010, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 15495343 від 15 липня 2009 року. Крім того, з матеріалів спадкової справи № 494/08, заведеної Дванадцятою Київською державною нотаріальною контрою, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 13 травня 2008 року ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій повідомив, що приймає всю спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Судом встановлено, що 16 липня 2009 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належана померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло,виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 26 лютого 1996 року, згідно з розпорядженням від 26 лютого 1996 року за №834 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 15 березня 1996 року за № 4010, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 20644963 від 16 липня 2009 року. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2165/02-31 від 18 березня 2021 року, виданої Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частинужитлового будинку АДРЕСА_1 та земельні ділянки, які знаходяться за вищевказаною адресою з кадастровими номерами № 21109455300:01:012:0013 та 21109455300:01:012:0147, яке належало її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із наявністю заповіту, посвідченого Ірпінського міського державного нотаріальною контрою Київської області 11 січня 2005 року за реєстровим № 1-51 на ім'я іншого спадкоємця, який є спадкоємцем і за законом - ОСОБА_2 .
Згідно із заповітом від 11 січня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Запісочною О.А. за реєстровим № 1-57, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок своєї смерті належні їй на праві особистої власності всю частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та приватизовану земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як вбачається з матеріалів справи 23 квітня 2024 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів від представника позивача, в якому він просить долучити заяву ОСОБА_2 від 24 січня 2024 року, яка посвідчена тимчасово виконуючою обов'язків нотаріуса міста Москва ОСОБА_10 - ОСОБА_11 за № 77/706-н/77-2024-1-104 та заяву про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_2 від 25 грудня 2023 року. Відповідно до нотаріально посвідченої заяви 77/706-н/77-2024-1-104 від24 січня 2024 року, ОСОБА_2 просить розглядати справу без його участі та прийняти законне,обґрунтоване рішення. Відповідно до заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі відповідача від 25 грудня 2023 року, ОСОБА_2 просить прийняти рішення, яким усунути його від права на спадкування за законом та за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак вищевказана заява нотаріально не посвідчена та не підтверджена доказами, а тому суд відмовляє у прийнятті заяви про визнання позову та не знаходить підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Стаття 1261 цього Кодексу визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно з ч. 3 цієї статті не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Виходячи зі змісту вказаної норми закону та відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про перебування ОСОБА_3 ,тобто спадкодавця, у безпорадному стані, зумовленому тяжкою хворобою, факту відсутності можливості забезпечити умови свого життя, звернення до відповідача за допомогою по догляду чи матеріальною допомогою та відмови чи ухилення відповідача ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві такої допомоги, а також не надано доказів того, що спадкодавець потребувала такої допомоги. Суд вважає, що сторона позивача у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21: «У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України); у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.». На підставі ст.ст. 1216, 1223, 1224, 1241, 1258, 1261 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 4-13, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук