Справа № 940/1462/23
Провадження №2-з/367/162/2024
Іменем України
про забезпечення позову
19 липня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ванджурак Романа Васильовича про забезпечення позову,-
встановив:
18.07.2024 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ванджурак Романа Васильовича про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності із забороною вчиняти будь яким способом дії щодо всього належного йому рухомого та нерухомого майна, а також накласти арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 у всіх банківських установах України на суму боргу за основним зобов'язанням та процентами у загальному розмірі 55000,00 дол. США (гривневий еквівалент 2000042,00 грн, визначений, виходячи з суми заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою з врахуванням офіційного курсу гривні до долара США станом на 29.11.2023). Накласти арешт на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:086:7687, площею 0,0907 га, а також житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз вказаних правових норм свідчить, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Також слід звернути увагу, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тому достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд в своїй Постанові від 17.10.2018 р. № 183/5864/17-ц|61-38692св18.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Підставами для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, грошові кошти є належність цього майна, коштів відповідачеві, їх знаходження в нього чи в інших осіб.
В поданій заяві представник заявника не зазначає рахунків та банківські установи України, в яких містяться грошові кошти відповідача.
До заяви про забезпечення позову долучено витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 186127632246, сформований станом на 24.11.2023, згідно якого ОСОБА_2 належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер 843818532109, сформований станом на 02.08.2023 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:086:7687, площею 0,0907 га, належить ОСОБА_2 .
Разом з тим, суд зазначає про те, що надані представником заявника докази не є актуальними, оскільки витяги сформовані 02.08.2023 та 23.11.2023, крім того, не надано підтвердження вартості нерухомого майна, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність заявлених вимог позовним вимогам.
Суд зазначає про те, що не зазначення наведеної вище інформації та її підтвердження, робить неможливим виконання ухвали про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та грошові кошти.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статями 149, 150, 258 - 261 Цивільного процесуального кодексу України,
ухвалив:
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ванджурак Романа Васильовича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Л.В. Мерзлий