Справа № 367/6192/24
Провадження №1-кп/367/830/2024
Іменем України
18 липня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, відомості відносно якого внесено 05.04.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000434 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
До Ірпінського міського суду Київської області з Бучанської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024111040000434, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просила суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду в судовому засіданні, зазначила, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання учасників розгляду та свідків. Також в підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки такий строк спливає, а ризики, які було враховано при обранні такого запобіжного заходу, не відпали. Менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_7 у підготовче засідання не з'явилася, подала заяву про здійснення розгляду справи без її участі, з мірою покарання обраним підозрюваному ОСОБА_4 погоджується в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в підготовчому засіданні засіданні не заперечували щодо призначення судового розгляду по даному кримінальному провадженню. Разом із тим, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого покладаються на розсуд суду .
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для його зупинення чи закриття не виявлено, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не вбачається, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої ст. 314 КПК України, суд проводить підготовку до судового розгляду
Суд, заслухавши клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та доводи прокурора, думки захисника, обвинуваченого, потерпілої, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
Відповідно до ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 24.06.2024 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 28.07.2024 включно, а суд не в змозі призначити наступне судове засідання до цієї дати.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно в умовах воєнного стану, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08.04.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
В засіданні встановлено, що стороною захисту не надано суду, а в матеріалах кримінального провадження, відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинені злочини, які за ступенем тяжкості є тяжкими, та покарання за вчинення яких передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може змінити місце проживання, не з'являтися на виклики слідчого, прокурора та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілих та свідків, зможе незаконно впливати на них та які, на даний час, в судовому засіданні не допитані та показання, яких мають істотне значення в даному кримінальному провадженні. Також, останній, після відкриття матеріалів кримінального провадження, ознайомлений з анкетними даними свідків, потерпілих, а тому з метою уникнення від відповідальності може умовляннями та/або погрозами вмовити останніх давати неправдиві показання щодо його причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, судом враховуються, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зв'язків, крім того, судом враховується необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого, суд, дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою забезпечення кримінального провадження, з врахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними, абстрактними та надуманими.
Так, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суд прийшов до переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Суд заслухавши доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог п. 4 ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового засідання судом не відпали та продовжують існувати, тобто ризики не зменшились. Оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, офіційно не був працевлаштований, також, у суду не має підстав вважати, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду з метою переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на подальші покази потерпілих та свідків.
Доводи сторони захисту з приводу того, що обвинуваченому може бути замінений запобіжний захід на більш м'який, оскільки обвинувачений не має мети переховуватись від суду та перешкоджати іншим чином в судовому засіданні не були доведені. Також, суд враховує, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності та має не погашену і не зняту в законному порядку судимість за вчинення майнових злочинів та на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочин, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.
Враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Таким чином, суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.
Разом із тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 ЦПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, враховуючи обставини кримінального провадження, майновий та сімейний стан обвинуваченого та наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.
Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього відповідні обов'язки, прибувати за кожною вимогою до суду та утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками поза залом судового засідання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 176-178, 181-184, 193-199, 201, 205, 314-315, 369-372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 днів.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 18.07.2024 року по 15.09.2024 року, включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн. і може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року, звільнити з-під варти негайно після отримання та перевірки документу, що підтверджує внесення застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місце роботи;
4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити, що у разі, якщо обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора або суду, без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України
Призначити по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 липня 2024 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області.
Повідомити учасників кримінального провадження про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1