Справа № 347/1651/24
Провадження № 2-с/347/14/24
Іменем України
19.07.2024 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 11.07.2024 року за заявою Івано-Франківської філії ТОВ «Гагорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу,
11.07.2024 року суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. було видано судовий наказ за заявою Івано-Франківської філії ТОВ «Гагорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в сумі 1789,094 грн. та судового збору у сумі 242,24 грн.
17.07.2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вище вказаного судового наказу, посилаючись на те, що йому не було відомо про існування заборгованості за послугу з розподілу природного газу внаслідок вказання неактуальної інформації щодо адреси точки розподілу природного газу споживача та порушення стягувачем права споживача комунальних послуг одержувати інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу та наявність заборгованості. Копію спірного судового наказу боржник не одержував. Тривалий час знаходиться за межами України. 04.07.2024 року боржнику стало відомо про існування вище зазначеної заборгованості, яку від погасив 05.07.2024 року.
Згідно п.7 ч.1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
За змістом ч.1 ст.170 ЦПК України: боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
ОСОБА_1 заяву про скасування судового наказу подав 17.07.2024 року, в межах строку, передбаченого ст. 170 ЦПК України.
За правилами ст.171 ЦПК України: суддя не пізніше двох днів після подання заяви про скасування судового наказу постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2011 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Отже, в порядку наказного провадження задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право, тому відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.
Дослідивши матеріали справи суддя прийшла до висновку, що заява боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає задоволенню, оскільки за змістом заяви про видачу судового наказу адреса боржника вказана « АДРЕСА_1 », згідно адресної довідки та спірного судового наказу адреса боржника вказана « АДРЕСА_1 », а фактична адреса проживання боржника - АДРЕСА_1 , що стверджується матеріалами заяви про скасування судового наказу.
За змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо
Натомість, внаслідок невідповідності зазначеної надавачем послуг адреси споживач був позбавлений можливості отримувати інформацію, зокрема, щодо заборгованості за послугу розподілу природного газу, дізнався про заборгованість 04.07.2024 року, яку 05.07.2024 року погасив, а 11.07.2024 року було винесено спірний судовий наказ про стягнення із боржника вже погашеної заборгованості.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.3 ст.62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Як видно з матеріалів справи (а.с.7) до заяви про видачу судового наказу долучено довіреність від 21.11.2023 року, якою ОСОБА_2 на підставі витягу з ЄДР від 13.11.2023 року (а.с.8) уповноважує в порядку передоручення ОСОБА_3 представляти інтереси Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у судах України; довіреність від 28.05.2024 року, якою ОСОБА_3 на піставі довіреності від 13.11.2023 року, виданої Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», уповноважує в порядку передоручення Мацьків Оксану Михайлівну представляти інтереси Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» у судах України.
В ухвалі від 07.02.2020 року у справі № 17/495-08 Верховний Суд (Касаційний господарський суд) вказав, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді. Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.
Отже, до заяви про видачу судового наказу у порушення п.2 ч.3 ст.163 ЦПК України не додано належних документів на підтвердження повноважень представника заявника, яка підписала заяву.
Таким чином, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам п.п. 2, 3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України, тому судовий наказ від 20.06.2022 року, виданий за заявою Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в сумі 1789,94 грн. та судового збору у сумі 242,24 грн. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 170-171 ЦПК України, суддя
постановила :
Заяву боржника ОСОБА_1 задовольнити.
Судовий наказ у справі №347/1651/24, виданий 11.07.2024 року суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. за заявою Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 1789,94 гривні заборгованості за розподіл природного газу та 242,24 гривні судового збору - скасувати.
Роз'яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Дар'я Драч