Справа №345/3363/24
Провадження № 1-кп/345/258/2024
19.07.2024 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянину України, з середньою освітою, особи із ІІІ групою інвалідності, раніше судимого, востаннє 05.03.2024 Калуським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та якому встановлено іспитовий строк 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.382 КК України, -
що ОСОБА_4 умисно не виконував постанову суду, яка набрала законної сили особою раніше судимою за ч.1 ст. 382 КК України.
Злочин вчинено при наступних обставинах:
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов'язковість судового рішення згідно зі ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.
Ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Як установлено ст. 298 КУпАП, яка кореспондується із ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 у справі №345/4639/23, яка набрала законної сили 27.11.2023, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Не зважаючи на це, ОСОБА_4 будучи належним чином ознайомленим з постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2023, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2023, що набрала законної сили, оплативши по ній 27.11.2023 штраф у розмірі 17000 гривень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, керував автомобілем марки «OpelCombo» із реєстраційним номером НОМЕР_1 будучи позбавлений права керувати транспортними засобами, 10.12.2023 по вулиці Дзвонарській в м. Калуш Івано-Франківської області, де був зупинений поліцейськими сектору реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Після чого, останнього було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 та ч.2 ст. 130 КУпАП України.
За даним фактом було розпочате кримінальне провадження №12024091170000021, яке з обвинувальним актом направлене в Калуський міськрайонний суд. Вироком Калуського міськрайонного суду від 05.03.2024, який набрав законної сили 04.04.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік.
Окрім цього, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.03.2024 у справі №345/6480/23, яка набрала законної сили 25.03.2024, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Не зважаючи на це, ОСОБА_4 будучи належним чином ознайомленим з постановами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 та 13.03.2024, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати вказані постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, що набрали законної сили, будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання вищевказаних постанов суду, керував автомобілем марки «OpelCombo» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , 28.04.2024 по вулиці Вітовського в м. Калуш Івано-Франківської області, де був зупинений поліцейськими сектору реагування патрульної поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Після чого, останнього було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 5 ст. 126 та ч.3 ст. 130 КУпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав повністю і пояснив суду, що злочин вчинено ним саме при викладених вище обставинах. Пояснив, що йому відомо про позбавлення його права керування, а також відомо про вирок суду від 05.03.2024. Зазначив, що 28.04.2024 (після винесення Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської областівироку від 05.03.2024) керував автомобілем, оскільки перевіряв, чи працюють тормозні колодки. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати.
Суд, визнавши у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав свою вину у вчиненому і не бажає досліджувати у судовому засіданні докази, які були зібрані в процесі досудового слідства і прокурор не заперечує проти цього. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.382 КК України, оскільки він умисно не виконував постанову суду, яка набрала законної сили особою раніше судимою за ч.1 ст. 382 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, обставини при яких були скоєні кримінальні правопорушення. Також суд враховує позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання за ч.3 ст.382 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Крім того, судом враховано думку самого обвинуваченого, який просив суворо не карати та призначити остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує вік обвинуваченого, його стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, на «Д» обліку у нарколога та психіатра не перебуває, не працює, є особою із ІІІ групою інвалідності, однак раніше судимий, востаннє 05.03.2024 Калуським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням і йому встановлено іспитовий строк 1 рік.
Суд враховує, що потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, матеріальну шкоду злочином не заподіяно.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 норми ч. 1 ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.382 КК України, а саме покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Крім того, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 1 ст. 382 КК України та засуджено до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням встановлено іспитовий строк 1 рік.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 та 72 цього Кодексу, тобто за сукупністю вироків.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання за попереднім вироком.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушеннях, відсутність завданих збитків, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , всі пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, позицію прокурора щодо міри покарання, яка просила з врахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік один місяць, думку обвинуваченого, які просив призначити йому мінімальну міру покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до наступного висновку.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин під час іспитового строку, тому суд вважає, що обвинуваченому слід призначити у покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Із врахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за даним вироком суду слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 року, й остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами .
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ та положень ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 368-370, 374, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим за ч.3 ст.382 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за даним вироком суду шляхом складання призначених покарань частково приєднати невідбуте покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 року й остаточно призначити ОСОБА_4 покарання - 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Речові докази: копії виконавчих проваджень № АСВП 73788550 та № АСВП 74765057, копії матеріалів судових справ № 345/4639/23 та № 345/6480/23, копію постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 № 3/345/1591/2023 (справа № 345/4639/23), які зберігаються про матеріалах кримінального провадження, - зберігати там же.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.
Виконання вироку допустити після набрання ним законної сили.
Копія повного тексту вироку, вручається учасникам судового провадження негайно після проголошення його резолютивної частини, відповідно до положень ч. 15 ст. 615 КПК України (зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2462-ІХ від 27.07.2022).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий