154/2184/24
2-о/154/65/24
18.07.2024 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рудись Р.В., заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявниця ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рудись Р.В., звернулась до суду із заявою про встановлення факту що має юридичне значення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що їй виповнилось 50 років і вона звернулась із заявою для оформлення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після подання необхідних документів, заявниці надійшло рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії, с тих підстав що відповідно до медичних висновків від 25.01.1998 за 36 та від 15.01.2003 за №3 про визнання дитиною з інвалідністю у віці до 16-ти років зазначено ім.,я дитини українською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає імені українською мовою у свідоцтві про народження « ОСОБА_3 », тобто документи неможливо прийняти до уваги для підтвердження факту визнання ОСОБА_4 дитиною з інвалідністю.
Зазначені обставини позбавляють її, як заявника, змоги в наданні відповідних документів для підтвердження трудового стажу, а тому вона змушена звернутися із даною заявою до суду, згідно якої просить встановити факт, що медичні довідки від 26.01.1998 за №6 та від 15.01.2003 за №3, видані Володимир-Волинською центральною районною лікарнею про визнання дитиною з інвалідністю у віці до 16 років оформлені на « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 належать « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 20.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання заявниця та її представник не з'явились, подали письмову заяву, про розгляд справи за їх відсутності. Вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення по суті справи, вказавши, що виявлені розбіжності в документах можуть бути встановлені у судовому порядку при розгляді заяви та прийнятті законного рішення, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує. Справу просив слухати за його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав як джерело права.
Положеннями п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст.6та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 Рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року в справі «Голден проти Сполученого королівства»), та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п. 12. вказаної вище постанови, суд може встановлювати факти належності документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, іншого документа про трудовий стаж.
Судом встановлено наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 16.07.1997.
За довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №149017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано групу інвалідності з дитинства.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла, актовий запис №69, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області від 13.02.2023.
Також судом встановлено, що відповідно до медичних висновків від 25.01.1998 за 36 та від 15.01.2003 за №3 про визнання дитиною з інвалідністю у віці до 16-ти років зазначено ім,я дитини українською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає імені українською мовою у свідоцтві про народження « ОСОБА_3 », тобто документи неможливо прийняти до уваги для підтвердження факту визнання ОСОБА_4 дитиною з інвалідністю.
Рішенням № 032150005772 від 13.06.2024 року, у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку.
З метою усунення неправильності запису в свідоцтві про народження заявниця звернулась до КП «Володимирське ТМО», які є правонаступниками Володимир-Волинської центральної районної лікарні, однак на її звернення було відмовлено з причини, що на сьогоднішній день не можливо вносити зміни до такої форми документів і додатково було рекомендовано звернутись до суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно з порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, при призначенні пенсії відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону надаються, зокрема, документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Відповідно до п.2.18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров,я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
На момент звернення із заявою про призначення дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 визначений страховий стаж становить 25 років 02 місяці 23 дні, якого недостатньо для призначення даного виду пенсії за віком.
У пункті 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня, або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Уст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).
Положеннями ст.ст.80,81 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що медичні довідки від 26.01.1998 за №6 та від 15.01.2003 за №3, видані Володимир-Волинською центральною районною лікарнею про визнання дитиною з інвалідністю у віці до 16 років оформлені на « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 належать « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В даному випадку рішення суду не замінює собою документ, а лише підтверджує юридичний факт, що у подальшому надасть заявниці можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересі, а також здійснення особистих майнових чи немайнових прав, які належать їй відповідно до положень ст. 46 Конституції України.
Враховуючи викладене, на підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,12,27,77-81,247,263-265,315-319 ЦПК України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV, суд
Заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рудись Р.В., заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт встановити факт, що медичні довідки від 26.01.1998 за №6 та від 15.01.2003 за №3, видані Володимир-Волинською центральною районною лікарнею про визнання дитиною з інвалідністю у віці до 16 років оформлені на « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_1 належать « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за заявницею.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна Пустовойт