490/5640/24 від18.07.2024
нп 3/490/2681/2024
18 липня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від МРУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП,
17 червня 2024 року о 17 годині 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 знаходячись за адресою перетин вулиці Соборна та Центрального проспекту, на зупинці громадського транспорту палила тютюнові вироби, чим порушила п. 16 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.175-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, повідомлялася своєчасно належним чином про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалася про час і місце розгляду справи, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явилася, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України.
Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.16 ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів на зупинках громадського транспорту.
Частиною 1 статті 175-1 КУпАП передбачено відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 197436 від 17.06.2024 року, яким встановлено обставини вчинення правопорушення, тобто ОСОБА_1 знаходячись за адресою Соборна та Центрального проспекту, на зупинці громадського транспорту палила тютюнові вироби;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких вона знаходилась на зупинці громадського транспорту на перетині Соборна та Центрального проспекту та палила цигарки;
- рапортом інспектора з якого вбачається, що в ході патрулювання було виявлено неповнолітніх, які палили сигарети на зупинці громадського транспорту;
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в судовому засіданні. При цьому достатні та допустимі дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог КУпАП під час їх отримання, у справі відсутні і не встановлені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.175-1 КУпАП, тобто паління тютюнових виробів на зупинці громадського транспорту.
Водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Згідно ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Враховуючи характер вчиненого неповнолітньою ОСОБА_1 правопорушення, її особу та ступінь її вини, положення ст. 13 КУпАП, вважаю за можливе застосувати до неї, передбачені статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення заходи впливу у виді попередження.
Заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП не є адміністративним стягненням в розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку.
З урахуванням вищенаведеного, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, стягнення судового збору не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 175-1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП.
Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_1 заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП у вигляді попередження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л. Лященко