Справа № 487/5337/24
Провадження № 1-кс/487/3643/24
17.07.2024 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання заступника начальника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Самарканд, Узбекистану, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
20.06.2024 заступник начальника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором АРК та м. Севастополя ОСОБА_7 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000674 звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила про його задоволення.
Захисник у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку прокурора, захисника, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000674 від 09.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймала Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої вона, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповою, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом прокурора Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 призначено на посаду старшого прокурора відділу забезпечення участі в судах, управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури АР Крим. Наказом Генерального прокурора України від 30.05.2012 №670к їй присвоєно класний чин - молодший радник юстиції.
Також встановлено, що у березні 2014 року, більш точний час та дату органу досудового розслідування не вдалося встановити, усупереч загально визначеним нормам міжнародного права внаслідок збройної агресії відбулась окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, яка є невід'ємним адміністративно-територіальним суб'єктом суверенної Української держави.
Усупереч вимогам ст. 73, п. 2 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 6,18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», колишніми депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим 06.03.2014 прийнято незаконну постанову за № 1702/6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму» з визначенням 16.03.2014 датою такого волевиявлення, на яке виносилось, зокрема, питання про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
У приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , колишніми депутатами 17.03.2014 прийнято незаконну постанову за № 1745/6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачергових пленарних засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим 11.03.2014 та Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення так звану «Республіку Крим».
У подальшому Верховною Радою Автономної Республіки Крим ухвалено постанову від 17.03.2014 за № 1748-6/14 «Про правонаступництво АР Крим», у пункті першому якої вказано, що з моменту проголошення так званої «Республіки Крим», як незалежної суверенної держави вищим органом влади так званої «Республіки Крим» є «Державна Рада Республіки Крим».
Крім того між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 18.03.2014 підписано договір про входження території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації.
Разом з тим статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією України.
Утім, незважаючи на наявність легітимного керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.
Так у березні 2014 року, більш точний час та дату органу досудового розслідування не вдалося встановити, за допомогою не встановлених органом досудового розслідування осіб, ОСОБА_11 , перебуваючи на вищевказаній посаді, запропонувала ОСОБА_6 перейти та продовжити працювати в незаконно створеній так званій «прокуратурі Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури Російської Федерації та виконувати лише розпорядження і накази, які видані нею.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_11 на посаду прокурора так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого відбулось відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць від України та приєднання їх до складу Російської Федерації, у березні 2014 року, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АР Крим, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі України.
Продовжуючи свої умисні дії ОСОБА_6 , перебуваючи у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на посаді начальника відділу по забезпеченню участі прокурора у господарських та арбітражному процесі прокуратури АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органу досудового розслідування не вдалося встановити, погодилася на призначення її на посаду в незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», а також погодилась на виконання вказівок і розпоряджень незаконних так званих керівників зазначеної «прокуратури».
ОСОБА_6 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді начальника відділу по забезпеченню участі прокурора у господарських та арбітражному процесі прокуратури АР Крим, нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, впродовж 2014 року продовжив свою трудову діяльність у складі незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури Російської Федерації без підпорядкування Генеральній прокуратурі України та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
Незаконне створення та діяльність на території України так званого «правоохоронного органу» іноземної держави, до якого перейшов працювати та в якому продовжив свою трудову діяльність ОСОБА_6 , призвели до посилення окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконних органів та злочинної організації на чолі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином перехід ОСОБА_6 на роботу до незаконно створеної так званої «прокуратури Республіки Крим», яка діяла у складі прокуратури Російської Федерації, а також продовження ОСОБА_6 трудової діяльності у незаконно створеній так званій «прокуратурі Республіки Крим», є державною зрадою - надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
14.05.2015 у кримінальному провадженні № 42015000000000173 від 16.02.2015 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
З метою недопущення порушення конституційних прав підозрюваної ОСОБА_6 органом досудового розслідування у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України розміщено повідомлення про необхідність прибуття ОСОБА_6 16.11.2016, 23.11.2016 та 30.11.2016 до старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадян або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України для проведення за її участю необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42015000000000173. ОСОБА_6 безпідставно не з'явилася за викликом, про причини неприбуття не повідомила.
Постановою слідчого від 30.06.2015 підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук, проведення якого доручено працівникам Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
Крім того 03.02.2017 слідчим суддею Печерського району м. Києва у кримінальному провадженні № 42015000000000173 надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.
Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим ОСОБА_12 своєю постановою від 09.03.2017 виділив з матеріалів досудового розслідування № 42015000000000173 від 16.02.2015 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду інтернет-видань від 09.04.2015, відповідно до яких ОСОБА_6 працювала у незаконно створеній Державній Раді Республіки Крим; копіями інтернет-видань, у яких відображено працевлаштування ОСОБА_6 у незаконно створеній прокуратурі АРК; інформацією з Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України, згідно з якою ОСОБА_6 звільнено з органів прокуратури України за грубе порушення «Присяги працівника прокуратури».
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у наданих стороною обвинувачення доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Так прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років і на теперішній час досі переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що остання з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини буде і надалі переховуватись від органів досудового розслідування. Поряд з цим підозрювана ОСОБА_6 усвідомлюючи, що у зв'язку із повідомленням їй про підозру у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, у подальшому, після деокупації території України, останню може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкції, передбаченої ч. 1 ст. 111 КК України, може умисно ухиляється від явки в органи досудового слідства, слідчого судді та й надалі переховатись від органів досудового розслідування та суду, а після деокупації території на якій на теперішній час перебуває, з метою створення перешкод досудовому слідству, може зникнути з місця постійного мешкання до іншої місцевості, країни, у зв'язку з чим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрювану та, як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності. Дії підозрюваної під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого вона підозрюється, свідчать про наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, а також вчинити інше особливо тяжке кримінальне правопорушення, зокрема, проти основ національної безпеки України.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду, перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошена у розшук, має зареєстроване місце проживання, раніше не судима.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання її винуватою, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яким не можливо запобігти, обравшии більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя доходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваної на свободу.
Крім того слідчий суддя наголошує, що обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне із застосуванням такого, оскільки після затримання підозрюваної питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м'який запобіжний захід буде розглядатися слідчим суддею, судом у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України, строк дії такої ухвали не зазначається.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання заступника начальника другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1