Справа № 473/2249/24
іменем України
"18" липня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 09 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою Договір про споживчий кредит №4630442.
Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн. зі строком користування коштами протягом 15 днів (з можливістю пролонгації вказаного строку), а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (до 24 вересня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,7 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі автопролонгації строку кредитування - 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту (в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні - комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів - у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів -у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту).
15 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №15/12-2021-22, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4630442 від 09 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4630442 від 09 вересня 2021 року.
Позичальниця свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 08 квітня 2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 116 170 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 19 000 грн;
-заборгованість за процентами - 94 170 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 3 000 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте у позові просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача (згідно змісту позову) не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 09 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з відповідачкою Договір про споживчий кредит №4630442.
Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000 грн. зі строком користування коштами протягом 15 днів (з можливістю пролонгації вказаного строку), а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (до 24 вересня 2021 року), сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,7 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі автопролонгації строку кредитування - 5 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а також сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту (в разі пролонгації строку кредитування: на 3 дні - комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів - у розмірі 5 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів - у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту).
15 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» Договір факторингу №15/12-2021-22, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4630442 від 09 вересня 2021 року.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» уклало з ТОВ «Коллект Центр» Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4630442 від 09 вересня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Мілоан».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
За встановленого, права та обов'язки первісного кредитора за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №4630442 від 09 вересня 2021 року, перейшли до ТОВ «Коллект Центр».
Відповідно до копії платіжного доручення від 09 вересня 2021 року №55894377 (а.с. 12, зворотна сторона) 09 вересня 2021 року відбулося перерахування ТОВ «Мілоан» коштів згідно умов кредитного договору №4630442 у розмірі 20 000 грн на рахунок ОСОБА_1 , як позичальниці. Таким чином, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.
В той же час позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 08 квітня 2024 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 116 170 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 19 000 грн;
-заборгованість за процентами - 94 170 грн (за період з 09 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року);
-заборгованість за комісією за видачу кредиту - 3 000 грн.
Заборгованість щодо кредиту, процентів, комісії за видачу кредиту повністю узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування), зокрема:
- п.п. 1.3, 1.4, 1.5.2, 2.2.1, 2.2.3, 2.3.1.1 кредитного договору, згідно яких протягом первісного строку кредитування (з 09 вересня 2021 року до 24 вересня 2021 року) проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Аналогічним чином нараховуються проценти у разі вчинення позичальницею дій, що свідчать про її бажання здійснити пролонгацію строку користування кредитом на 1, 3 або 15 днів (шляхом сплати частини заборгованості та комісії за управління кредитом);
- п.п. 1.6, 2.2.1, 2.2.3, 2.3.1.2 кредитного договору, згідно яких у разі продовження позичальницею користування кредитом після закінчення первісного або пролонгованого за її бажанням строку кредитування строк кредитування щоразу збільшується на 1 день, але продовження цього строку не може перевищувати 60 днів (автопролонгація). Проценти в межах цього строку нараховуються за ставкою 5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Однак з розрахунку заборгованості за кредитним договором також вбачається, що протягом строку кредитування кредитодавець також нарахував позичальниці комісію за управління кредитом у розмірі 1 000 грн (яка була сплачена позичальницею).
У цій частині суд виходить з наступного.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.
Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальниці сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Таким чином, вказані нарахування є безпідставними, а внесені позичальницею кошти, зараховані кредитодавцем на оплату такої комісії у розмірі 1 000 грн, підлягають перерозподілу на оплату встановленої судом заборгованості (за комісією за видачу кредиту).
Таким чином, заборгованість становить 115 170 грн, в тому числі:
-заборгованість за кредитом - 19 000 грн;
-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 09 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року) - 94 170 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 2 000 грн.
Також з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) слід стягнути 3 001,96 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору від 02 січня 2023 року №02-01/2023, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», про надання правової допомоги з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: надання усної консультації з вивченням документів, вартість послуги - 4 000 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 2 000 грн за 1 год. роботи); підготовка пропозицій, вартість послуги - 6 000 грн (виходячи з потраченого часу у 3 год. та вартості послуги у 2 000 грн за 1 год. роботи); складання позовної заяви, вартість послуги - 15 000 грн (виходячи з потраченого часу у 5 год. та вартості послуги у 3 000 грн за 1 год роботи).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору їх необхідності та розумності адвокатські послуги щодо надання усної консультації тривалістю у 2 год., підготовка пропозицій тривалістю у 3 год., складання позовної заяви незначної складності тривалістю у 5 год.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит від 09 вересня 2021 року №4630442, що утворилася станом на 08 квітня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 09 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року) у розмірі 94 170 (дев'яносто чотири тисячі сто сімдесят) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього в загальному розмірі 115 170 (сто п'ятнадцять тисяч сто сімдесят) гривень, а також 7 001 (сім тисяч одну) гривню 96 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв