Справа № 461/5951/24
Провадження № 2-з/461/21/24
17.07.2024 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Романюк В.Ф. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819, МФО №336310), треті особи: приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), державний виконавець першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романовський Валентин Володимирович (адреса: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, державний виконавець першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романовський Валентин Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу зареєстрованого в реєстрі № 408, 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем. Мотивуючи тим, що позивач ставить питання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що фактично тягне за собою зупинення виконавчого провадження.
Просить заяву задоволити.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, державний виконавець першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романовський Валентин Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Предметом спору є виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №408 від 13.03.2020 р. приватним нотаріусом Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем. На підставі вказаного виконавчого листа постановою Державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романовським Валентином Володимировичем, 10.06.2020 року відкрито виконавче провадження за номером ВП № 62296567 в АСВП. Постановою ВП № 62296567 про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи позивача від 12.03.2024 р. накладено арешт на 20% доходів позивача, додатково Постановою виконавця ВП № 62296567 від 25.01.2024 р. накладено арешт на все майно та кошти позивача.
Зі змісту заяви, вбачається, що в разі проведення примусової реалізації майна позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК (1618-15), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на те, що між сторонами виник спір, який перебуває на розгляді в суді, а відтак суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є підставною і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819, МФО №336310), треті особи: приватний нотаріус Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), державний виконавець першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романовський Валентин Володимирович (адреса: 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського місткого нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича зареєстрованого в реєстрі 13.03.2020 року за № 408, до набрання рішенням законної сили в даній цивільній справі.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання.
Ухвала суду про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання 3 (три) роки з моменту її проголошення.
Учасники справи:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819, МФО №336310).
Інші відомості, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В.Ф. Романюк