№ 336/3472/17
Пр. № 1-кп/336/12/2024
8 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, непрацевлаштованого, з неповною середньою освітою (9 класів), що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2001 року за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року із застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року до одного року шести місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на один рік;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2001 року за ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 43 КК України 1960 року до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 15 січня 2005 року у зв'язку з відбуттям покарання;
- вироком Орджонікіджевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2008 року за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням тривалістю в один рік шість місяців;
- вироком Щевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2009 року за ч. 1 ст. 321 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, звільненого 20 листопада 2912 року умовно-достроково з невідбутим строком тривалістю в один рік п'ять місяців;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2014 року за ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 25 жовтня 2016 року умовно-достроково з невідбутим строком тривалістю одинадцять місяців два дні,
- обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України,
Обвинувачений, який має судимісті за вчинення корисливих злочинів проти чужої власності, вчинених різними способами, проти правосуддя, а також за незаконні дії в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком вчинив злочинне посягання проти чужої власності із застосуванням насильства за таких обставин.
Приблизно о 18-00 годині 26 квітня 2017 року обвинувачений, керуючись умислом на відкрите заволодіння чужим майном, біля під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 з застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілого та виразилось в поштовхі в обличчя неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 273 гривні та розкладним ножом вартістю 20 грн., які знаходились в спортивній сумці на поясі потерпілого.
Описаними діями законному представнику малолітнього потерпілого ОСОБА_7 спричинено майнову шкоду на суму 293 гривні.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений не визнав винуватість у вчиненні заволодіння чужим майном за вказаних в обвинуваченні обставин, заявивши про свою непричетність до інкримінованих йому дій.
Щодо суті обвинувачення дав такі показання.
В день, до якого відноситься подія інкримінованих йому протиправних дій, він їхав в трамваї, що рухався по маршруту АДРЕСА_3 . В салоні трамваю знаходився підліток, який демонстративно крутив розкладний ніж, наражаючи на небезпеку пасажирів, які робили йому зауваження, проте хлопець на них не реагував. Хлопець їхав в товаристві свого приятеля. Чи була у нього спортивна сумка, обвинувачений не пам'ятає, але згадує, що в руках у хлопця був пакет зі спортивними туфлями. Так як ОСОБА_5 турбувався за безпеку оточення, він знайшов за потрібне вийти за хлопцями на зупинці транспорту біля якогось медичного закладу та відкрито забрав з рук бешкетника ніж. До викрадення грошей він не причетний, а ніж повернув після того, як був затриманий в приміщенні спортивного комплексу. Причини, з яких він опинився в спортивному комплексі, обвинувачений не пояснює.
Показання обвинуваченого спростовує сукупність таких фактичних даних, які безпосередньо досліджені судом під час з'ясування обставин справи та які підтверджують обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_5 обвинувачення.
Як випливає з протоколу прийняття заяви про вчинене або таке, що готується, кримінальне правопорушення, прийнятої о 21-00 годині 26 квітня 2017 року слідчим слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_7 , яка в цей же день, а саме: 26 квітня 2017 року, залучена до участі в кримінальному провадженні як потерпіла, просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка приблизно о 18-00 годині 26 квітня 2017 року біля під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 , застосовуючи фізичну силу, відкрито заволоділа належним потерпілій майном на суму 273 грн., що знаходилось в сумці у її малолітнього сина ОСОБА_6 (а. с. 53 т. 2).
За змістом протоколу огляду місця події, який тривав з 19 години 30 хвилин до 19 години 50 хвилин 26 квітня 2017 року, місцем огляду є ганок перед під'їздом № 3 будинку АДРЕСА_2 , де сталося відкрите заволодіння майном малолітнього ОСОБА_6 (а. с. 55-56 т. 2).
Під час огляду місця події, що тривав з 19-00 години до 19 години 20 хвилин 26 квітня 2017 року в приміщенні фізкультурно-оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований в будинку АДРЕСА_2 , виявлений та вилучений ніж загальною довжиною 15 сантиметрів з довжиною леза 6,5 сантиметрів, довжиною рукояті коричневого кольору, виконаної з дерева, 8 сантиметрів (а. с. 57-58 т. 2).
Вилучення означеного предмета оформлено протоколом тимчасового вилучення майна від 26.04.2017 року (а. с. 59).
Вказаний ніж слідчим слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області 27 квітня 2017 року оглянуто, як свідчить протокол огляду предмету (а. с. 61 т. 2) та визнано речовим доказом, який переданий на зберігання власнику ОСОБА_7 , на підставі постанови слідчого від 27 квітня 2017 року (а. с. 62 т. 2).
За змістом протоколу від 27.04.2017 року огляду гаманця-сумки синього кольору з написом «Nike», яку добровільно видала слідчому потерпіла ОСОБА_7 , в сумці виявлені ліки « ОСОБА_8 », дисконтна картка «Аптека Благодать», фрагмент паперу з написом «Фармадепін краплі», візитна картка (а. с. 65 т. 2).
Означені предмети на підставі постанови слідчого від 27.04.2017 року визнані речовими доказами та передані на зберігання власнику ОСОБА_7 (а. с. 66 т. 2).
Як випливає із змісту протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2017 року, в особі на фото з порядковим номером 1, яке містить зображення ОСОБА_5 , неповнолітній ОСОБА_6 за рисами обличчя, короткою зачіскою, маленькими очами впізнає чоловіка, який 26 квітня 2017 року біля під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 відкрито викрав грошові кошти, що знаходились в сумці-гаманці на поясі ОСОБА_6 (а. с. 69-71 т. 2).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, яке проводилося 27 квітня 2017 року, слідує, що в особі, зображеній на фото № 1, яке містить зображення ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_9 за рисами обличчя, короткою зачіскою впізнає особу, що близько 18 годин 30 хвилин 26 квітня 2017 року вбігла в приміщення спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в будинку АДРЕСА_2 та була затримана адміністрацією (а. с. 72-74 т. 2).
За змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, яке проводилося 28 квітня 2017 року, в особі, зображеній на фото № 1, яке містить зображення ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_10 за рисами обличчя, короткою зачіскою, маленькими очами впізнає особу, яка 26 квітня 2017 року біля під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 відкрито викрала грошові кошти у ОСОБА_6 (а. с. 75-77 т. 2).
Як показав в суді свідок ОСОБА_11 , в другій половині дня 26 квітня 2017 року він виходив з спортивної зали в будинку АДРЕСА_2 , коли назустріч йому до приміщення забіг чоловік, якого переслідували кілька підлітків. Хлопець, що убігав, направився на другий поверх спортивного комплексу, а діти розповіли, що ця людина відкрито викрала у них грошові кошти. Тренер ОСОБА_12 затримав цю особу на другому поверсі, а діти беззаперечно вказували на нього як на зловмисника, що скоїв викрадення. Зловмисника утримували в приміщенні до приїзду поліції. Свідок, впізнаючи у обвинуваченому особу, що вбігла до спортзали, зазначає, що на час, коли відбувалися описані події, він був більш худорлявим.
Підтвердженням затримання ОСОБА_5 як особи, на яку безпосередньо після вчинення злочину вказують очевидці, в тому числі потерпілий, є протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26 квітня 2017 року, в якому зазначено, що фактичне затримання ОСОБА_5 сталося о 18 годині 16 хвилин 26 квітня 2017 року у зв'язку з тим, що сукупність очевидних ознак на одязі та місці події вказують на його безпосередню причетність до відкритого викрадення майна, що сталося о 18-00 годині 26 квітня 2017 року біля під'їзду № 3 будинку АДРЕСА_2 (а. с. 78-80 т. 2).
В силу п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначені в статті 91 КПК України, встановлюються на підставі безпосередньо досліджених судом фактичних даних (доказів).
Перелічені судом докази підтверджують фактичні обставини, що утворюють зміст обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Вказані фактичні дані послідовні, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо їх достовірності, логічно поєднуються одне з одним, об'єктивно відтворюють події злочину.
Сукупність наведених судом фактичних даних, які належні до цього провадження, достовірні, добуті у встановленому законом порядку, тому є допустимими, відтворюють обставини, що підлягають доказуванню в цьому провадженні, і можуть бути використані для визнання обвинувачення доведеним.
Дійшовши висновку, що винні дії обвинуваченого ОСОБА_5 утворюють диспозицію частини статті Закону про кримінальну відповідальність, а сукупність зазначених фактичних даних може бути використана судом при прийнятті процесуального рішення на користь обвинувачення, суд виходить з висловленого висновку про достатність та взаємозв'язок досліджених доказів, оцінку яких навів.
До процесуальних джерел доказів в силу ст. 84 КПК України відносяться і показання обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне оцінити їх у відповідності до ст. 94 КПК України у співставленні з іншими фактичними даними, посилання на які зробив.
Заяви обвинуваченого про непричетність до викрадення грошових коштів та про відсутність злочинного умислу на заволодіння ножом суд знаходить неспроможними, оскільки вони спростовуються сукупністю фактичних даних, що наведені судом.
На користь причетності обвинуваченого до протиправного заволодіння майном потерпілого свідчать означені процесуальні джерела, які неспростовно викривають ОСОБА_5 у вчиненні описаних дій, одразу після скоєння яких він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину.
Той факт, що підставою для затримання стало безпосереднє переслідування обвинуваченого очевидцями злочинних дій, в тому числі потерпілим, одразу після вчинення кримінально караного посягання, а також виявлення в місці затримання предметів викрадення, зокрема, розкладного ножа, що знаходився на другому поверсі спортивно-оздоровчого комплексу «Кристал», підкріплює наведені переконання суду.
Показання обвинуваченого про те, що він діяв відкрито, керуючись виключно метою відвернення вчинення потерпілим суспільно небезпечних дій з використанням ножа, не підпорядковуються логіці його поведінки переховування від осіб, що переслідували його у зв'язку з вчиненням протиправного посягання.
У зв'язку з викладеним показання обвинуваченого суд оцінює як вияв позиції захисту від пред'явленого обвинувачення, яка застосовується особами, підданими кримінальному переслідуванню, що не є суб'єктами відповідальності за неправдиві свідчення, на власний розсуд.
Разом з тим показання обвинуваченого про відкрите заволодіння ножом потерпілого, за яких він надає своїм діям зміст, що не містить кримінальної складової, або ці дії, на його думку, характеризуються значно нижчим ступенем суспільної небезпеки, як такі, що продиктовані інтересами громадського порядку та безпеки оточення, узгоджуються з іншими процесуальними джерелами та у сукупності з ними підтверджують факт вчинення протиправного заволодіння чужим майном, тому враховуючи взаємозв'язок показань обвинуваченого в цій частині з іншими фактичними даними, суд вважає за можливе використати їх на користь обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які є однією з засад кримінального судочинства, внормований статтею 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», з якого випливає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Встановивши обставини справи на підставі наданих суду фактичних даних, суд знаходить сукупність цих даних, які є допустимими, належними та достовірними, достатньою для прийняття процесуального рішення на користь обвинувачення, яке поза розумним сумнівом доведене в цьому провадженні.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у відповідності до вимог закону, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, що не є небезпечним для здоров'я та життя потерпілого, вчинений повторно.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, бере до уваги думку потерпілого про вид та розмір покарання.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 , який має судимості за вчинення корисливих злочинів проти чужої власності, вчинених різними способами, проти правосуддя, а також за незаконні дії в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, скоїв тяжкий в розумінні ст. 12 КК України злочин, об'єктом якого є охоронювані Основним Законом України соціальні цінності - право власності та здоров'я людини.
Наявність у обвинуваченого згаданих судимостей, перебування в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя нерозглянутої кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням за ч. 2 ст. 307 КК України свідчать про його схильність до вчинення злочинних посягань та вказують на підвищений ступінь його небезпеки для суспільства.
Означене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , вчинив в період невідбутої частини покарання за попереднім вироком, і це виключає його звільнення відвідування покарання з випробуванням.
З урахуванням наведених обставин суд не вбачає і підстав для застосування щодо нього положень законодавства України про кримінальну відповідальність про призначення покарання нижче від найнижчої межі або більш м'якого, ніж те, що зазначене в санкції частини статті обвинувачення.
Разом з тим задовільні дані про особу обвинуваченого, наявність у нього постійного місця проживання, роботи, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування, що свідчить про достатній рівень його соціалізації, молодий вік, що вказує на його можливість повернутися до духовних та соціальних цінностей, дають суду підстави для призначення мінімального розміру покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією частини статті обвинувачення.
З описаних міркувань виходить суд, дійшовши висновку про можливість часткового приєднання невідбутого за попереднім вироком покарання при призначенні покарання за сукупністю вироків, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, яке має на меті не лише кару, а й виправлення винної особи.
Пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин немає.
Обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною є рецидив злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Відомостей про процесуальні витрати з оплати експертних досліджень суду не надано.
У відсутність клопотань учасників кримінального провадження суд не застосовує до обвинуваченого запобіжний захід, який на стадії досудового розслідування не обирався, до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2014 року, встановивши строк, що підлягає відбуванню, в чотири роки один місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Початок строку покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого на виконання вироку.
Зарахувати до строку покарання час попереднього тримання обвинуваченого з 26 квітня по 28 квітня 2017 року включно.
Речові докази - розкладний ніж з ручкою коричневого кольору, загальною довжиною 15 сантиметрів, гаманець-сумку синього кольору з емблемою «Nike», в якій наявні ліки «Фармадипін» 25 мл., дисконтна картка аптеки «Благодать» синього кольору, фрагмент папірця за написом «Фармадипін краплі», візитною карткою, які були передані законному представнику потерпілого ОСОБА_7 на зберігання, - повернути їй за належністю.
Речові докази - годинник «NeyDay» з металевим ремінцем, навушники чорного кольору, сонце захисні окуляри чорного кольору, мобільний телефон марки «Nokia» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1 , з сім карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», одну батарею до мобільного телефону чорного кольору за написом «BL-5CB», полімерний файл з двом паперами формату А-4 з написом «Картка працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду» на ім'я ОСОБА_5 , які були передані на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 , - передати обвинуваченому за належністю.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження, які не були присутні в судовому засідання під час проголошення вироку, його копію буде направлено не пізніше наступного дня після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1