ЄУН: 336/12640/23
Провадження №: 2/336/884/2024
м. Запоріжжя 16 липня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Зарютіна П.В.
при секретарі Бублій Є.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд розірвати шлюб сторін та визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 разом з матір'ю.
Вищевказана справа була призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що сторони перебувають у шлюбі, що зареєстрований 10.08.2002 р. Виконавчим комітетом Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження , актовий запис № 11.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 24.07.2014 р., що проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
До суду, 26.01.2024 року, відповідач подав заяву, за замістом якої не заперечує проти задоволення позову та фактично не має заперечень, що після розвірвання шлюбу дитина залишиться проживати з матір'ю.
Відповідно до висновку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 разом з матір'ю , ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що з наданих суду відомостей не вбачається спору між сторонами про місце проживання дитини, задоволення позовних вимог про розірвання цього шлюбу не суперечить вимогам законодавства України.
Тому, беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, наполягання сторін на задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.
Щодо залишення проживання дитини з матір'ю, суд з'ясував, що у даному випадку, спір між сторонами з приводу місця проживання дитини після розірвання шлюбу відсутній, а тому суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з матір'ю одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Так, у Постанові від 15.01.2020 р. у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо тогоз ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти,суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання провизначення місця проживання дитини.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами про місце проживання дитини, а тому суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
При вирішенні спору суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків (ст. 141 СК), надаючи перевагу тому з них, хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини.
Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10 - 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 10.08.2002 р. Виконавчим комітетом Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, актовий запис № 11.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Реквізити сторін:
-Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
-Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін
16.07.24