Справа № 235/4145/24
ЄУН 235/4145/24
Провадження № 2/226/460/2024
16 липня 2024 року Димитровській міській суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря - Кудрявцевої Н. С.,
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача : Молчанова Н. В.,
відповідач: ДП «Мирноградвугілля»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мирнограді Покровського р-ну Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до ДП «Мирноградвугілля» в обґрунтування якого зазначив, що з 16.11.1999 по 26.01.2023 він перебував з відповідачем у трудових відносинах та був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП. Заборгованість відповідача по заробітній платі складає 83393,22 грн., яку він просив стягнути з відповідача на свою користь. Посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 121120 грн за період з 26.01.2023 по 03.05.2024, судовий збір в сумі 2045,13 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач та його представник до судового засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у порядку, передбаченому чинним цивільно-процесуальним законодавством, надав суду відзив згідно з яким позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі визнав частково в сумі 58785,16 грн після стягнення обов'язкових платежів. Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просив прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням принципів розумності, пропорційності і справедливості. Крім того, просив зменшити суму витрат на правову допомогу до 5000 грн.
Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
25.06.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд справи по суті призначений на 10.45 год. 16.07.2024, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 16.11.1999 по 26.01.2023 та був звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (а. с. 10-13, 57, 58).
Згідно з довідкою від 27.06.2024, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на час звільнення становила 1106,44 грн (а. с. 56).
Станом на 27.06.2024 заборгованість перед ОСОБА_1 у вигляді вихідної допомоги у розмірі трох середньомісячних заробітних становить 73025,04 грн, після стягнення податків сума до виплати становить 58785,16 грн (а. с. 55).
V. Оцінка суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду у спосіб, визначений законами.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі ст. 115 ч. 1 КЗпП України, ст. 24 ч. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що позивач звільнився з підприємства 26.01.2023, а належні до виплати суми не виплачені йому до теперішнього часу, таким чином на його користь має бути стягнута заборгованість із заробітної плати в сумі 58785,16 грн після стягнення податків і обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців .
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2023 до 03.05.2024 в сумі 121120 грн, період заборгованості складає 361 робочий день.
В той же час, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тому, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум (станом на час звільнення 58785,16 грн), період затримки виплати цієї заборгованості, дії позивача і відповідача та інші обставини справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, стягнути з відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 26.01.2023 до 03.05.2024 суму 58785,16 грн.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
В силу ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з наданими документами, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн (а. с. 25, 26, 27-28, 29).
Відповідач у відзиві зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, справа нескладна, аналізу великої кількості актів законодавства, судової практики та витрат часу на складання позовної заяви не потребує, зразки подібних позовних заяв перебувають у вільному доступі в Інтернеті, тому вважає, що 5000 грн на покриття таких витрат є достатньою сумою.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, суд вважає визначити суму витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6000 грн, а враховуючи пропорційно задоволеним вимогам - 3448,26 грн.
В силу ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов поданий в електронній формі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 940,29 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 352, 354,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» місцезнаходження: 85323, Донецька область, Покровський р-н, м. Мирноград, вул. Соборна, 1, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 32087941 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 58785 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять),16 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 58785 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять),16 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім),26 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 940 (дев'ятсот сорок),29 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 липня 2024 року.
Суддя І. В. Петунін