Іменем України
17 липня 2024 року
м. Харків
справа № 643/18180/20
провадження № 22-ц/818/2083/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2021 року, постановлене суддею Мельниковою І.Д.
У листопаді 2020 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, у сумі 86116,32 грн. за період з 01.07.2014 року по 30.09.2020 року, інфляційні втрати у сумі 3548,28 грн та 3 % річних.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн невідомий. ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 „ паспорт НОМЕР_1 . ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн невідомий. ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 іпн невідомий, (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ). на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за теплову енергію за період з 01.07.2014 р. по 30.09.2020 р. у сумі 86116.32 грн. (юридична адреса: 61037. м. Харків, вул. Мефодїївська, 11, р/р НОМЕР_2 у філії ХОУ AT "Державний ощадний банк України”, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119) а 3 % річних в сумі 2643.77 грн., та інфляційні витрати в сумі 3548,28 грн. на рахунок (юридична адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська. 11. р/р НОМЕР_3 в ФХОУ AT «Держ. ощадний банк України» м. Харкова. МФО 351823. ЄДРПОУ 315571 19). Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 іпн невідомий. ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн невідомий. ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 іпн невідомий, (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ). на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі” (юридична адреса: м. Харків, вул. Мефодїївська. 11, р/р НОМЕР_3 в ФХОУ AT «Держ. ощадний банк України» м. Харкова. МФО 351823. ЄДРПОУ 31557119) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване рішення першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить його змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що їй не було направлено копію ухвали про відкриття провадження, вона не мала можливості подати відзив на позовну заяву та просити застосувати строки позовної давності.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неповної та несвоєчасної сплати відповідачами рахунків за надані послуги станом на 01.10.2020 у відповідачів, внаслідок неповної оплати, утворилась заборгованість за період з 01.07.2014 по 30.09.2020 у сумі 94410,37 грн.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що 23 листопада 2020 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та водопостачання, які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».
Відповідачі мають заборгованість по сплаті послуг опалення у сумі 86116,32 грн. за період з 01.07.2014 року по 30.09.2020 року, що підтверджується даними відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання.
Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з вимогами ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачі незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язані оплатити надані послуги.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Вимогами ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Таким чином відповідачі є солідарними боржниками у дані справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом не було направлено копії ухвали про відкриття та неналежне повідомлення ОСОБА_2 судова колегія зазначає наступне.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2020 року відкрито провадження у справі. Справи вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Згідно зворотного повідомлення про вручення ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження та позов поштою 21.01.2021 року.(а.с.11)
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосувати позовну давність, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення
Правом на подання відзиву та подання клопотання про застосування строку позовної давності апелянт не скористалась.
Доводи апеляційної скарги про необізнаність щодо судового розгляду даної справи спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_2 такого клопотання до суду першої інстанції до винесення ним рішення не подавала.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинами справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина