Справа № 645/107/24 Головуючий суддя І інстанції Шевченко Г. С.
Провадження № 22-ц/818/1904/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
19 липня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року, у справі № 645/107/24, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У січні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
13.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 13 березня 2020 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі укладеного договору від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 50000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка НОМЕР_1 .
У випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф в розмірі 100 грн та пеня у розмірі 6,4 % на місяць за кожен день прострочення виконання (пункт 5.19).
Станом на 02.11.2023 ОСОБА_1 прострочив зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язання, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 04 червня 2023 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 02.11.2023, відповідно до якого загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 75688,36 грн.
На підставі вищевикладеного, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів існування між сторонами кредитних відносин та наявності заборгованості. Долучені до позовної заяви документи не містять даних про отриманий розмір кредитних коштів, погодження умов кредитного договору, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору шляхом укладання договору в електронній формі з використанням/підписанням його електронного підпису, проведення банківських операцій, зокрема, щодо отримання кредиту через застосунок Мonobank, вхід у який можливий лише після попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. З метою підтвердження згоди споживача з умовами надання банківських послуг у момент реєстрації Банк генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер OTP-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку Monobank OTP-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер.
Оскільки послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, то відповідач був ознайомлений саме з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено вищевказаного механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, яка була узгоджена сторонами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Крім того, встановлено, що в п.10 Анкети-заяви від 13.03.2020, боржник надав право та доручив Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед Банком, що випливають з цього договору.
Виконаний Банком розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13.03.2020 року укладеним між Банком та Боржником є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, тощо. Відповідач розрахунок Банку не спростував, свого контррозрахунку суми заборгованості ним надано не було.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначив, що доводи скарги є хибними, суд першої інстанції розглянув справу із додержанням норм процесуального та матеріального права, правильно, на підставі наявних у справі доказів та доводів сторін встановив обставини справи.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції навів наступні мотиви свого рішення.
На підставі укладеного з позивачем договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У позовній заяві банк посилається на отримання відповідачем кредиту у розмірі 50 000 грн. 00 коп., при цьому у подальшому просить суд стягнути заборгованість за тілом кредиту вже у розмірі 75688 грн. 36 коп. Разом із тим, докази погодження збільшення між сторонами суми кредитного ліміту в наданих до суду документах відсутні. Аналізуючи розрахунок суми заборгованості, що наданий банком, є наявним, що банком нараховувались відповідачеві та стягувались відсотки, розмір яких не узгоджено сторонами, та порядок і строки їх нарахувань не передбачені анкетою-заявою. При цьому з наданого банком розрахунку вбачається, що сума була нарахована банком саме як сума відсотків за користування кредитом, однак згодом така заборгованість була додана банком вже до тіла кредиту позичальникові. Зазначена заборгованість не може бути віднесена до тіла кредиту, до загальної суми якого позивачем її було зараховано, оскільки позичальник фактично такі кошти не отримував, кредитором їх надано не було, тобто вони є прихованими платежами (у даному випадку відсотками, які не передбачені умовами договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за кредитом. Так відповідачем у період з 06.01.2021 р. по 02.11.2023 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесені кошти, що перевищують розмір кредитного ліміту 50000 грн. Таким чином, з наданого Банком розрахунку вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання перед Банком, повернувши у повному обсязі надані Банком кредитні кошти.
Доказів, які б свідчили про порушення відповідачем п. 3 анкети-заяви, а саме виходу з пільгового періоду в 62 дні матеріали справи не містять.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.03.2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
В анкеті-заяві зазначено, що заявник просить відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму вказану у мобільному додатку, відповідно до умов Договору. Пільговий період становить 62 дні. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць (п. 3 анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Крім того, ОСОБА_1 , відповідно до підписаної анкети-заяви просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або цього аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором.
Також ОСОБА_1 визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується на зміну в односторонньому порядку Банком розміру встановленого кредитного ліміту.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 13 березня 2020 року укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , відповідно до якого станом на 02 листопада 2023 року становить 75688,36 грн. та складається з 75688,36 грн. - загального залишку заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч вказаній нормі цивільного процесуального права суд не з'ясував, що вказані обставини свідчать про те, що сторони уклали кредитний договір у належній письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Суд не надав належно оцінки наданих позивачем доказам: довідки про отримання відповідачем картки з відповідним банківським рахунком, яка є активною до червня 2024 року (а.с. 84), на яку згідно довідки банку було встановлено кредитний ліміт: з 13.03.2020 по 02.06.2020 - 20 000 грн, з 02.06.2020 по 31.01.2021 - 14000 грн., з 31.01.2021 по 08.01.2022 - 45000 грн., з 08.01.2022 по 05.02.2022 - 50 000 грн. (а.с. 85); витягу з банківського рахунку відповідача, який співпадає з картковим, який підтверджує що він з 13.03.2020 па 01.11.2023 року використовував вищевказану картку для здійснення платежів з використанням вказаного кредитного ліміту (а.с. 73-83).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за кредитом. Так відповідачем у період з 06.01.2021 р. по 02.11.2023 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесені кошти, що перевищують розмір кредитного ліміту 50000 грн, однак сам по собі цей факт з урахуванням тривалого використання кредитних коштів не свідчить про недоведеність позову. Наведені з цього приводу висновки суду належними розрахунками не підтверджені.
Всупереч процесуального обов'язку, визначеного у ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не спростував наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок, а тому у суду першої інстанції не було достатніх підстав для його відхилення.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним належним чином доводи скарги, які наведеними у відзиві на скаргу запереченнями відповідача, які належним чином не підтверджені, - не спростовуються, а тому позов банку підлягає задоволенню повністю.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, тому відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позову повністю.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2024 року - скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором станом на 02.11.2023 на суму 75688,36 грн., а також - понесені Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати: судовий збір на загальну суму 6710 грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19 липня 2024 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
О.В.Маміна.