Справа № 346/4487/23
Провадження № 22-ц/4808/975/24
Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В.
Суддя-доповідач Фединяк
11 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Максюти І.О., Пнівчук О.В.
секретаря Шемрай Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України адвоката Гусєва Павла Володимировича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року, постановлену в складі судді Третьякової І.В. в м. Коломия у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданої шкоди здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданої шкоди здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.08.2020 р. близько 18:55 год. у с. Мишин по вул.Січових Стрільців, Коломийського району, Івано-Франківської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , під'їжджаючи до гімназії, порушив вимоги підпунктів «б», «д» пунктів 12.1-12.4 п. «б» пункту 12.9 ПДР України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась по пішохідному переходу, спричинивши їй тілесні ушкодження: - закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку важкого ступеня із крововиливами підоболонки та в речовину головного мозку та проривом у шлуночкову систему, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення; - закритих переломів правих сідничої та лобкової кісток, забою правої нирки із субкапсулярною гематомою, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я; - множниних саден та синців голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вироком Коломийського міськрайонного суду від 11.11.2022 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. На момент ДТП цивільна відповідальність водія автомобіля «Рено Логан» р.н.х. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Альфі гарант» відповідно до полісу № АО 05956515. За лікування потерпілої ОСОБА_3 сплачено 236 692,00 грн, а тому вказану суму позивач просив стягнути на його користь в солідарному порядку із ПАТ «Страхова компанія «Альфа гарант» та МТСБУ в якості відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю доньки.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року клопотання представника позивача про виключення співвідповідача задоволено. Виключено Моторне (транспортне) страхове бюро України як співвідповідача зі складу учасників в справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В задоволенні вимог представника МТСБУ про компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень - відмовлено.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року в позові ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант» про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник Моторного (транспортного) страхового бюро України адвокат Гусєв П. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до п. 1 Додаткової угоди N 998 до Договору про надання правової допомоги N. 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року вартість правової допомоги становить 2 000,00 грн, які сплачуються після підписання Акту виконаних робіт. У відповідності до умов Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги N 4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 року Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» здійснено представництво інтересів Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі N. 346/4487/23, зокрема, але не виключно, подано відзив на позовну заяву по справі 346/4487/23, тощо. Договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, а тому вимога щодо надання акту виконаних робіт для детального встановлення обсягу наданої правої допомоги є надмірним формалізмом. Оскільки гонорар Адвокатського об'єднання не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт. Крім того, на виконання вимог ст. 134 ЦПК України представником Відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що згідно п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України МТСБУ очікує понести судові витрати - витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Постановляючи ухвалу про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що акт виконаних робіт до матеріалів справи долучений не був, а відтак опису робіт адвоката (наданих ним послуг), їхнє прийняття та оплату МТСБУ, як замовником, матеріали справи не містять. В зв'язку з цим суд вважав, що заявлені представником МТСБУ витрати на правничу допомогу в достатній мірі документально не підтверджені, а тому вимога про їхнє стягнення з позивача задоволенню не підлягає.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Альфа гарант», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди здоров'ю, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
21 листопада 2023 року представник МТСБУ подав до суду заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено договір про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021, додаткову угоду до договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021р. та додаткову угоду №998 до договору про надання послуг у сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021р., в якій вказано, що вартість послуги по справі ОСОБА_1 становить 2000,00 грн
Згідно з положенням статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі закріплено у статті 141 ЦПК України.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Встановлено, що відповідно до умов договору від 12 жовтня 2021 року про надання послуг в сфері права, предметом і метою Договору є надання адвокатом необхідну правничу допомогу під час цивільного провадження.
Згідно додаткової угоди №998 до договору про надання правової допомоги від 12 жовтня 2021 року загальна попередня вартість правової допомоги складає 10 000 грн.
Пунктом 2 додаткової угоди №998 встановлено, що оплата послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів протягом 5 ти банківських днів з дати підписання сторонами акту про виконані роботи (а.с.48) .
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Встановлено, що відсутні докази розрахунку витрат на правову допомогу та на виконання п.2 договору не надано акт приймання-передачі виконаних робіт, що не заперечується заявником.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про фіксований розмір гонорару 2 000 грн, який повинен був відшкодований, оскільки склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, які заявник не надав та такі не вбачаються з матеріалів справи.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України адвоката Гусєва Павла Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 липня 2024 року.
Судді: В.Д.Фединяк
О.В.Пнівчук
І.О.Максюта