Справа № 459/760/24
Провадження № 2/459/180/2024
(додаткове)
16 липня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Дем'яновської Ю.Д.,
з участю секретаря судового засідання Гук Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи,
01 липня 2024 року судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 612 (сім тисяч шістсот дванадцять) гривень 27 копійок витрат, понесених на лікування, 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат, понесених на оплату на правової допомоги; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору.
04.07.2024 року до Червоноградського міського суду Львівської області надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи, якою просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування заяви послався на те, що професійну правничу допомогу відповідачу надавало ТОВ «Юридичний центр захисту прав власників» на підставі договору-доручення на правове обслуговування від 25.04.2024 року. Розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5000 грн. На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості долучено: Відомості з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України; договір-доручення на правове обслуговування від 25.04.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт; акт виконаних робіт.
Від представника позивача - адвоката Огорілко Ю.В. надійшли заперечення, у яких останній звертає увагу, що предмет позову пов'язаний із відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я потерпілої сторони, а тому, вважає, що витрати на правову допомогу стороною відповідача при частковому задоволенні позову суперечать принципу справедливості при стягненні таких з потерпілої особи на користь правопорушника. Окрім цього, зазначає про неподання стороною відповідача попереднього розрахунку суми судових витрат, що є окремою підставою для відмови у відшкодуванні таких. Також вказує про ненадання належних доказів понесення таких витрат. Відтак просить відмовити в задоволенні заяви.
Учасники у судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду заяви.
Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про часткове задоволення такої з наступних підстав.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 612 (сім тисяч шістсот дванадцять) гривень 27 копійок витрат, понесених на лікування, 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат, понесених на оплату на правової допомоги; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору.
При цьому встановлено, що адвокатом Бордюком М.Й. у належний процесуальний спосіб повідомлено про те, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, зробивши про це усну заяву до закінчення судових дебатів.
Згідно з положеннями ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналогічно відповідно до ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Пункт 3 ч.1 ст.270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Як вже було згадано, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи, слід зазначити, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії які зазначено вище застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.112002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року (справа № 922/1964/21) зробила висновок про таке: «Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.».
Також Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зробила висновок про таке: «Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.».
Слід відзначити, що положення ч.ч.5-7 та 9 ст.129 ГПК України є аналогічні положенням ч.ч. 3-5 та 9 ст.141 ЦПК України.
Таким чином надаючи оцінку понесеним стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, судом з'ясовується, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суд враховує не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Так, до складу витрат на правничу допомогу сторона відповідача віднесла вивчення судової практики та підготовка відзиву на позовну заяву.
При цьому суд враховує, що витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов'язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.
Як було зазначено вище, часткове задоволення позову полягає в тому, що суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4913,33 грн. на відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності, оскількипозивачем не подано до суду даних податкового органу, із яких можливо було б визначити дохід, втрачений внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця, тобто позивача. Також, з 10000 грн. заявлених позовних вимог на відшкодування моральної шкоди, судом задоволено 5000 грн., так як вважав, що саме така сума відповідає принципам розумності, справедливості.
В той час, як позиція сторони відповідача відображена у відзиві на позовну заяву полягала в тому, що долучені до позову документи не підтверджують як факту придбання ліків, проходження обстеження останньою, так і необхідності зазначених у чеках ліків позивачу для лікування. Наголошував, що докази призначення позивачу безпосередньо медичних препаратів, вказаних у фіскальних чеках, та в такій кількості, не надані. Також звертав увагу, що у фіскальних чеках вказується, що оплата здійснювалася з іншого мобільного телефону, ніж той, що вказаний у позовній заяві. За наведених обставин не погоджується із заявленою сумою відшкодування. Щодо вимоги про стягнення коштів на відшкодування втраченого заробітку, то з цими вимогами також не погоджується, оскільки, на його думку, позивачка має право на страхові виплати. До того ж, до позову не додані ані листки непрацездатності, ані медичні висновки, які є підтвердженням непрацездатності, а тому, вважає, що вказана вимога не може бути задоволеною. Також вважав, що заявлений розмір моральної шкоди не є розумним розміром відшкодування шкоди, і у даному випадку є несправедливим, а тому в цій частині позов заперечує.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Представником позивача заперечується сума витрат на правничу допомогу, зазначена представником відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги заперечення представника позивача, зміст заяв та клопотань представника відповідача по суті, складність справи, позицію сторони відповідача, час, затрачений представником відповідача в судових засіданнях, їх кількість, витрачений представником відповідача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а також результат розгляду справи, конкретні обставини справи, та вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Відтак, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, відтак заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат, понесених на оплату на правової допомоги.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 16.07.2024 року.
Суддя: Ю. Д. Дем'яновська