Справа № 362/4701/24
Провадження № 1-кс/362/555/24
12 липня 2024 року м. Васильків
Слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах власників майна про скасування арешту майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2021 року по справі №362/4196/21,
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2021 року в рамках кримінального провадження №42021112340000040 від 01.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України накладено арешт серед інших на земельні ділянки за кадастровими номерами:
3223186200:06:010:0213 - що належить ОСОБА_3 ;
3223186200:06:010:0212 - що належить ОСОБА_4 ;
3223186200:06:010:0210 - що належить ОСОБА_5 ;
3223186200:06:010:0217 - що належить ОСОБА_6 ;
3223186200:06:010:0216 - що належить ОСОБА_7 .
Зазначає, що власники земельних ділянок, в інтересах яких подане клопотання, не є підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного чи обвинуваченого. Тому зазначена ухвала порушує права власників майна.
З моменту накладення арешту на майно пройшло майже три роки, будь-які слідчі (розшукові) дії не проводяться, про підозру нікому не повідомлено, а тому відсутня необхідність в арешті зазначеного нерухомого майна. Вважає, що потреба в арешті майна на даний час відпала.
Просить суд скасувати арешт, накладений на земельні ділянки за кадастровими номерами: 3223186200:06:010:0213 - що належить ОСОБА_3 ; 3223186200:06:010:0212 - що належить ОСОБА_4 ; 3223186200:06:010:0210 - що належить ОСОБА_5 ; 3223186200:06:010:0217 - що належить ОСОБА_6 ; 3223186200:06:010:0216 - що належить ОСОБА_7 та скасувати заборону будь-яким фізичним та юридичним особам здійснювати будь-яку господарську діяльність на зазначених земельних ділянках; скасувати заборону державним реєстраторам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності або користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності та порядку користування земельними ділянками.
Адвокат у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Представник СВ ВП№1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно з вимогами закону його неявка розгляду клопотання не перешкоджає.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали, на які посилається заявник, обґрунтовуючи доводи клопотання, вбачається наступне.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2021 року в рамках кримінального провадження №42021112340000040 від 01.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України накладено арешт серед інших на земельні ділянки за кадастровими номерами:
3223186200:06:010:0213; 3223186200:06:010:0212; 3223186200:06:010:0210; 3223186200:06:010:0217; 3223186200:06:010:0216, заборонено будь-яким фізичним та юридичним особами здійснювати будь-яку господарську діяльність на цих земельних ділянках, заборонено державним реєстраторам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів (посадовим особам Мінюсту, нотаріусам) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності та користування, зміни власників та користувачів, зміни форми власності та порядку користування ними.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З метою повного та всебічного розгляду клопотання судом витребовувались матеріали кримінального провадження №42021112340000040 від 01.07.2021 року.
З ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2021 року в рамках кримінального провадження №42021112340000040 від 01.07.2021 року вбачається, що органом слідства розслідується, що службові особи Обухівського районного держгеокадастру в Київській області за попередньою змовою з службовими особами Головного управління Держгеокадастру в Київській області а також землевпорядних організацій, організували незаконну приватизацію земельних ділянок на території Обухівського району Київської області.
Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Згідно витребуваних матеріалів кримінального провадження №42021112340000040 від 01.07.2021 року досудове розслідування у справі триває.
Сам факт тривалого досудового розслідування та не встановлення винних осіб у кримінальному провадженні не є підставою для скасування арешту майна.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя вважає накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 98, 131, 132, 135, 136, 167, 278, 170-173, 174, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах власників майна про скасування арешту майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2021 року по справі №362/4196/21.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 16 липня 2024 року.
Суддя: