18 липня 2024 року
м. Київ
справа №560/2811/23
адміністративне провадження №К/990/26848/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №560/2811/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової служби України щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Державної податкової служби України, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2022 році, затверджений наказом №891 від 09 грудня 2022 року ДПС України відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України №40-о від 16 січня 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту - начальника управління супроводження спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних Департаменту супроводження судових справ Державної податкової служби України у зв'язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, згідно з пунктом 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління супроводження спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних Департаменту супроводження судових справ Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року;
- стягнути з Державної податкової служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 16 січня 2023 року по день прийняття судового рішення;
- стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 40000 гривень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок Державної податкової служби України щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату Державної податкової служби України, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2022 році, затверджений наказом №891 від 09 грудня 2022 року ДПС України, в частині відносно ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України №40-о від 16 січня 2023 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління супроводження спорів щодо відмови у реєстрації податкових накладних Департаменту супроводження судових справ Державної податкової служби України з 16 січня 2023 року.
Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2023 року по 03 січня 2024 року в сумі 378938 (триста сімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн 10 коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Ухвалами Верховного Суду від 29 травня 2024 року, від 25 червня 2024 року та від 02 липня 2024 року касаційні скарги Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №560/2811/23 - повернуті скаржнику.
10 липня 2024 року відповідач через підсистему «Електронний суд» вчетверте звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №560/2811/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду попередньої інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередніх ухвалах Верховного Суду від 29 травня 2024 року, від 25 червня 2024 року та від 02 липня 2024 року про повернення касаційних скарг скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У цьому контексті принагідно зауважити, що частина друга статті 44 та частина перша статті 45 КАС України покладають на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Особа мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Отже, касаційну скаргу у цій частині необхідно залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції нової касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень із урахуванням роз'яснень, які надані Верховним Судом.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 23 квітня 2024 року, а цю касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний суд» 10 липня 2024 року, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах тридцятиденного строку та повторні касаційні скарги подані в межах розумного строку після їх повернення
Розглянувши подану заяву, Суд зазначає.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Отже, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Так, аналізуючи зазначені скаржником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду представник позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які надходили до Верховного Суду 23 травня 2024 року, 05 червня 2024 року та 27 червня 2024 року, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 29 травня 2024 року, від 25 червня 2024 року та від 02 липня 2024 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередні касаційні скарги, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо належного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- нової касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень із урахуванням роз'яснень, які надані Верховним Судом;
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
Керуючись статтями 169, 328 -330, 332 КАС України, Суд
Визнати неповажними, зазначені Державною податковою службою України, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі №560/2811/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів - залишити без руху.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Б. Прокопенко
С.А. Уханенко