Справа № 320/2387/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
17 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" з позовом, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 17.10.2022 №8749/0902;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 17.10.2022 №8767/0902;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 17.10.2022 №8746/0902;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 17.10.2022 №8748/0902.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 р. заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" задоволено.
Заборонено ГУ ДПС у Київській області вчиняти дії щодо стягнення податкового боргу та опису майна ТДВ «Узинський цукровий комбінат» у податкову заставу та затвердження його відповідним рішенням, а також формування та направлення ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимоги про сплату боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.10.2022 №8749/0902, №8767/0902, №8746/0902, №8748/0902 - до набрання рішенням у справі законної сили.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.06.2024.
Розгляд апеляційної скарги 05.06.2024 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, судове засідання призначено на 10.07.2024.
10.07.2024 судом оголошено перерву по справі до 17.07.2024, продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник заявника у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Доводи заяви про забезпечення позову. Товариством в рамках адміністративної справи № 320/2387/23 оскаржуються податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 17.10.2022 №8749/0902, №8767/0902, №8746/0902, №8748/0902, проте, дані податкові повідомлення-рішення в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, зазначаються, як узгоджені, у зв'язку з чим, за товариством рахується податковий борг. Наявність податкового боргу призведе до складання опису майна у податкову заставу та затвердження його рішенням податкового органу, а також формування та направлення вимоги про сплату боргу, у зв'язку з чим, господарська діяльність позивача буде повність паралізована, підприємство не зможе виплачувати заробітну плату 26 штатним працівникам та 235 сезонним працівникам, тобто близько 300 сімей втратить свій заробіток. Товариство не зможе виробляти продукцію, виплачувати кредити, виконувати свої зобов'язання, що в свою чергу призведе до банкрутства та ліквідації комбінату. Зважаючи, що товариство є бюджетоутворюючим підприємством для узинської громади, його зупинення призведе до недофінансування бюджетних організацій, таких як школи, дитячі садочки, лікарні і таке інше, що може відобразитися на житті всієї узинської громади. Позивач вважає, що оскільки він звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень та провадження у справі було відкрито, то грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що податковим органом податкові повідомлення-рішення від 17.10.2022 №8749/0902, №8767/0902, №8746/0902, №8748/0902 відображено як узгоджені та по ним виник податковий борг, що підтверджується скріншотом з електронної системи «Кабінет платника податків». Така інформація в інтегрованій картці виникла в результаті невнесення податковим органом в інтегровану картку позивача ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/2387/23. Таким чином, невчинення відповідачем дій щодо відображення в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, факту судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 17.10.2022 №8749/0902, №8767/0902, №8746/0902, №8748/0902, порушує права позивача щодо статусу неузгодженості податкових зобов'язань при їх судовому оскарженні. Крім того, як слідує з інформаційної довідки від 05.12.2023 № 177, за 2022 рік до місцевого та державного бюджетів позивачем сплачено податків на суму 4194634,82 грн. Станом на 05.12.2023 в ТДВ «Узинський цукровий комбінат» працює штатних 26 працівників та по цивільно-правовому договору 235 виконавців. Наявність податкового боргу призведе до складання опису майна у податкову заставу та затвердження його рішенням податкового органу, а також формування та направлення вимоги про сплату боргу, у зв'язку з чим господарська діяльність позивача буде повність паралізована, підприємство не зможе виплачувати заробітну плату 26 штатним працівникам та 235 сезонним працівникам, тобто близько 300 сімей втратить свій заробіток. Товариство не зможе виробляти продукцію, виплачувати кредити, виконувати свої зобов'язання, що в свою чергу може призвести до банкрутства та ліквідації комбінату. Оскільки товариство є бюджетоутворюючим підприємством для узинської громади, його зупинення призведе до недофінансування бюджетних організацій, таких як школи, дитячі садочки, лікарні і таке інше, що може відобразитися на житті всієї узинської громади.
Доводи апеляційної скарги. У разі оскарження платником податків прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, нараховане за ним грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, при цьому, повторне оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку не може розглядатись, як спосіб не виконання платником податків обов'язків зі сплати податкових/грошових зобов'язань, та бути перешкодою для виконання контролюючим органом безпосередніх обов'язків. Позивачем подано ще один позов (дана справа) предметом оскарження якого є податкові повідомлення-рішення, що вже перебувають в оскарженні в рамках справи № 320/319/23. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 320/319/23 адміністративний позов ТДВ «Узинський цукровий комбінат» задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/319/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області - задоволено, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023, у задоволені позовних вимог відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набрала законної сили з дати її прийняття.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та про наявність підстав для її часткового задоволення, оскільки застосовані заходи є неспівмірними та невиправданими, беручи до уваги те, що предметом спору є 4 податкові повідомлення-рішення, а суд застосував заходи забезпечення позову, шляхом заборони ГУ ДПС у Київській області вчиняти дії щодо стягнення податкового боргу та опису майна ТДВ «Узинський цукровий комбінат» у податкову заставу та затвердження його відповідним рішенням, а також формування та направлення ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вимоги про сплату боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.10.2022 №8749/0902, №8767/0902, №8746/0902, №8748/0902 - до набрання рішенням у справі законної сили, що не відповідає предмету спору (виходить за його межі) та спрямовані на майбутні правовідносини.
По перше, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не встановив та не вказав про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень.
По друге, вказуючи про ризики для господарської діяльності підприємства та громади, вдався до захисту господарських правовідносин платника податків, проте вказані доводи не мають значення для даного спору та є субґєктивними та ґрунтуються на оцінці ймовірних ризиків.
Колегія суддів вказує на те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу (ППР), грошове зобов'язання у силу норм ПК України, вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Тож, з наведеного слідує, що у разі оскарження платником податків прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, нараховане за ним грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до положень п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Із закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення, грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого і, в подальшому, не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку.
Зважаючи на вищевикладене, повторне оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку не може розглядатись, як спосіб не виконання платником податків обов'язків зі сплати податкових/грошових зобов'язань, та бути перешкодою для виконання контролюючим органом безпосередніх обов'язків, зокрема: направленню вимоги податковим органом про сплату податкового боргу; призначення податкового керуючого та опис майна у податкову заставу.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 320/6836/18, та підтримана також у справах № 807/372/15, № 823/734/17, № 440/4814/22, що, у силу норм ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню судом під час вирішення спору.
Слід зазначити, що позивачем подано позов (дана справа) предметом оскарження якого є податкові повідомлення-рішення, що вже перебували в оскарженні в рамках справи № 320/319/23. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 320/319/23 адміністративний позов ТДВ «Узинський цукровий комбінат» задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/319/23 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області - задоволено, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2023, у задоволені позовних вимог відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набрала законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався лише на припущення позивача, надав оцінку правовідносинам поза предметом спору та поза межами адміністративного судочинства.
Застосовуючи підставу, визначену п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, суд першої інстанції в мотивувальній частині не обґрунтував висновків щодо застосування заходу забезпечення позову, не розкривши тим самим зміст, як саме (у якому вигляді) невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду або ефективний захист, та у чому саме полягають складнощі щодо поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З огляду на вищевикладене, за наслідком апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку в суду першої інстанції були відсутні.
Доводи апеляційної скарг є обґрунтованими та логічними, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 17.07.2024.