Справа № 320/10058/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
17 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 161642,82 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 161642,82 грн (сто шістдесят одна тисяча шістсот сорок дві гривні 82 копійки) в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 19.06.2024.
Розгляд апеляційної скарги 19.06.2024 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 161642,82 грн, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 29.01.2020 № 0013730-505-10287, від 29.01.2020 № 0013731-5005-1027, від 26.10.2020 № 0070305005 від 26.10.2020, якими відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Вказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області було направлено на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням та отримано останнім особисто.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 29.01.2020 № 0013730-505-10287, від 29.01.2020 № 0013731-5005-1027, від 26.10.2020 № 0070305005 від 26.10.2020 в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.
Відтак, загальна сума податкового боргу позивача внаслідок несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості складає 161 642,82 грн
Оскільки у добровільному порядку відповідач узгоджені податкові зобов'язання не сплатив, на виконання вимог статтв 59 Податкового кодексу України, податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 285069-50/1008 від 21.12.2019 року.
Вказана податкова вимога була надіслана на податкову адресу відповідача та отримана остннім особисто 29.01.2020.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання внаслідок несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 161642,82 грн.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами п. 56.18 ст. 56 ПКУ (1095 днів із дня отримання такого рішення), незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудовс вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. При цьому, податкові повІдомлення-рішення форми "Ф" від 16.02.2021 № 0036077-2403-1027, за № 0036078-2403-1027 ОСОБА_1 отримав підчас дії карантину 11.03.2020, тому строк на оскарження до 30.06.2023, передбачений п. 56.3 та п. 56.12 ст. 56 Податкового кодексу України не пропущено. Відповідач скористався своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень та 26.07.2023 подав до Державної податкової служби України скаргу про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що позивач передчасно звернувся до суду враховуючи строки оскарження податкових повідомлень-рішень, передбачених Податковим кодексом України, а також особливостей оскарження підчас дії картин та введення воєнного стану, на що судом не звернуто увагу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до приписів ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За нормами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно приписів пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, пунктом 57.3 статті 57 ПК України, передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
У даній справі, податковий борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 29.01.2020 № 0013730-505-10287, від 29.01.2020 № 0013731-5005-1027, від 26.10.2020 № 0070305005 від 26.10.2020, якими було визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Вказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області було направлено на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням та отримано останнім особисто. (а.с. 10-13)
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 29.01.2020 № 0013730-505-10287, від 29.01.2020 № 0013731-5005-1027, від 26.10.2020 № 0070305005 від 26.10.2020 в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.
Водночас, апелянтом до скарги надано копію скарги до ДПС України на податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.01.2020 за № 0013730-5005-1027, № 0013731-5005-1027 від 25.07.2023, проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач правом подання відзиву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано, хоча копію ухвали суду та позовні матеріали було отримано відповідачем особисто 31.10.2022 (а.с. 32).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. (ч. 1, ч. 6 ст. 77 КАС України)
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 79 КАС України)
Тож, оскільки відповідачем вказані докази не були надані суду першої інстанції, їх не існувало на момент прийняття судом рішення 25.04.2023, адже скарга датована 25.07.2023, при розгляді апеляційної скарги не враховуються. До того ж, подання платником податків скарги в адміністративному порядку на податкові повідомлення-рішення після узгодження грошового зобовґязання, не нівелює статусу узгодженого грошового зобовґязання.
Оскільки під час розгляду даного спору в суді першої інстанції відповідачем не було подано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, сума податкових зобов'язань, визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, є узгодженою.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підтвердження обліку за відповідачем податкового боргу, позивачем було надано також довідку про суму податкового боргу, розрахунок податкового боргу. (а.с. 7-9)
Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми грошового зобов'язання внаслідок несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 161642,82 грн, що давало суду першої інстанції для стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 161642,82 грн в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко