Справа № 755/16780/23 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3492/2024 Доповідач: ОСОБА_2
10 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022102040000067 від 07.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , повернуто прокурору,
Цією ухвалою суду повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022102040000067 від 07.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.1 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.1 ст.321, ч.4 ст.28 ч.3 ст.321, ч.4 ст.28 ч.4 ст.321, ч.4 ст. 28 ч.1 ст.306, ч.4 ст.28 ч.2 ст. 306 КК України; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України.
Крім того, зазначеною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотань захисників обвинувачених: ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 , ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_7 про заміну запобіжного заходу, ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту на майно .
Прийняте рішення суд вмотивував тим, що в поданому обвинувальному акті, затвердженого прокурором 27 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.01.2024 року про залишення без задоволення подання Київського апеляційного суду щодо направлення цього кримінального провадження до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду, не дотримано вимог статей 91, 291 КПК України.
Зокрема, в зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції зазначив про те, що обвинуваченим у цьому провадженні особам інкриміновано щонайменше два епізоди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, натомість зі сформульованого обвинувачення за двома епізодами не вбачається даних про те, коли саме (дата, час) обвинувачена особа використала кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, тобто здійснила оплату за найм житла.
За наведених обставин суд дійшов до висновку, що викладене в даному обвинувальному акті обвинувачення є неповним та неконкретизованим, оскільки не містить всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно вимог кримінального процесуального законодавства.
Прокурор, не погоджуючись із судовим рішенням в частині повернення обвинувального акта, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити в кримінальному провадженні новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що враховуючи положення ст.291 КПК України, якими передбачено вичерпний перелік до структури та змісту обвинувального акта. На думку прокурора, зазначеними положеннями КПК України не встановлено будь-яких вимог до формулювання обвинувачення, його форми, об'єму, відповідності підозрі, тому прокурор вправі викладати формулювання обвинувачення у такий спосіб, який вважає доцільним у кожному конкретному випадку. При цьому прокурор посилається на Постанову Верховного Суду України від 24.11.2016 року у справі № 5-328 кс 16, в якій зазначено обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, його правової кваліфікації, формулювання обвинувачення.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт в цьому кримінальному провадженні містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, його правову кваліфікацію з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. На думку прокурора, рішення Верховного Суду від 30.01.2024 року, на яке є посилання в ухвалі суду першої інстанції, не містить висновків про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України. Суд в оскаржуваній ухвалі фактично надає оцінку правильності викладу фактичних обставин, тим самим виходячи за межі визначених КПК України повноважень, наданих суду під час підготовчого судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги; пояснення обвинувачених, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Ознайомившись зі змістом обвинувального акта та доданими до нього матеріалами, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що він відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 вимогам ст. 291 КПК України, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Апеляційним судом встановлено, що 30 січня 2024 року Верховним Судом постановлено ухвалу, якою подання Київського апеляційного суду про направлення кримінального провадження № 42022102040000067 від 07.07.2022 до Шевченківського районного суду м. Чернівці, залишено без задоволення (т.4 а.п.42-44).
Розглядаючи подання Київського апеляційного суду про направлення кримінального провадження № 42022102040000067 від 07.07.2022 до Шевченківського районного суду м. Чернівці, суд касаційної інстанції посилаючись на положення ч.1 ст.32 КПК України зазначив в ухвалі про те, що для вирішення питання щодо належної територіальної підсудності цього провадження недостатньо встановити, що більш тяжким серед інших інкримінованих у цьому провадженні злочинів, є злочин, передбачений ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України.
При цьому Верховний Суд врахував, що таких епізодів з указаною кваліфікацією інкриміновано обвинуваченим особам згідно з обвинувальним актом щонайменше два, необхідно серед них встановити хронологічно останній епізод, що не вбачається можливим, адже у формулюванні обвинувачення за вказаними епізодами відсутня чітка дата (час) вчинення цих злочинів, а саме час здійснення оплати, тобто використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів.
Пославшись на зазначений висновок суду касаційної інстанції, місцевий суд дійшов висновку, що викладене в даному обвинувальному акті обвинувачення є неповним та неконкретизованим, оскільки не містить всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно вимог кримінального процесуального законодавства, з яким колегія суддів не погоджується з огляду на те, що Верховний Суд не вирішував питання та не приймав рішення щодо відповідності або невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
За таких обставин, не зазначення в обвинувальному акті часу здійснення оплати, тобто використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, на переконання колегії суддів не є самостійною підставою для повернення прокурору обвинувального акта, а встановлення зазначених обставин в даному випадку може бути забезпечене судом як під час судового розгляду, так і під час ухвалення вироку в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Поряд з цим, апеляційний суд погоджується та вважає слушними посилання прокурора на те, що суд в оскаржуваній ухвалі фактично надав оцінку правильності викладу фактичних обставин, тим самим виходячи за межі визначених КПК України повноважень, наданих суду під час підготовчого судового засідання.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність у суду першої інстанції достатніх підстав для повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , прокурору є обґрунтованими.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акту підлягає скасуванню, оскільки зазначені в ухвалі підстави для його повернення не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, а інших підстав невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України в оскаржуваній ухвалі суду не наведено.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412 та п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 412 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора ОСОБА_15 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022102040000067 від 07.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , повернуто прокурору, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4