справа №760/13322/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4460/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
16 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000608 від 21 липня 2023 року, задоволено.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України задоволено частково.
Зобов'язано уповноважених осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» та слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 забезпечити можливість реалізації права на медичну допомогу підозрюваним ОСОБА_7 , який утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», відповідно до приписів Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 за №1348/5/572, та можливість проходження підозрюваним лікування та/або обстеження відповідно до медичного висновку, складеного лікарем закладу охорони здоров'я ДКВС на підставі звернення підозрюваного ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Уважає, що оскаржувана ухвала суперечить статті 199 КПК України та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 07 червня 2024 року за змістом нічим не відрізняється від клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 07 травня 2024 року, від клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12 березня 2024 року.
Вказує, що слідчий суддя не звернув належної уваги на необґрунтованість підозри, що само по собі виключає можливість продовження запобіжного заходу.
Зауважує, що головною метою поширення переважної більшості публікацій, про які йдеться у повідомленні про підозру, було інформування суспільства про існуючі в Україні факти релігійної дискримінації, а також про порушення прав віруючих Української Православної Церкви, допущені окремими посадовими особами державних органів, а також прибічниками Православної Церкви України. Журналісти СПЖ мали всі законні підстави висвітлювати події, які відбувалися в Україні у релігійній сфері протягом 2021-2023 років.
Посилається на те, що у ОСОБА_7 не було жодного умислу в наданні російській федерації та їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. ОСОБА_7 не підтримував жодних стосунків з представниками російської федерації і ніколи не обговорював з ними план надання російській федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Уважає, що слідчий суддя абсолютно формально підійшов до розгляду питання про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 має дружину і неповнолітнього сина, який знаходиться у нього на утриманні, здійснює догляд за своєю матір'ю, яка є пенсіонеркою, а також постійно проживає за однією адресою у м. Києві, раніше не судимий.
Стверджує, що на цей час не встановлено наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 статті 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22023101110000608 від 21.07.2023, в якому повідомлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у:
- участь в злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України;
- розпалюванні релігійної ворожнечі та ненависті вчиненому злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161 КК України;
- запереченні збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2 КК України;
- виготовленні та поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2 КК України;
- державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, інформаційній безпеці України, а саме: наданні іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
13 березня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 год. 35 хв. 09 травня 2024 року.
08 травня 2024 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 09 год. 35 хв. 12 червня 2024 року.
07 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 12 вересня 2024 року.
07 червня 2024 року до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023101110000608 від 21.07.2023, відносно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023101110000608 від 21 липня 2023 року, задоволено.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 161, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 436-2, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 436-2, ч. 2 ст. 111 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України задоволено частково.
Зобов'язано уповноважених осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» та слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 забезпечити можливість реалізації права на медичну допомогу підозрюваним ОСОБА_7 , який утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», відповідно до приписів Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 за №1348/5/572, та можливість проходження підозрюваним лікування та/або обстеження відповідно до медичного висновку, складеного лікарем закладу охорони здоров'я ДКВС на підставі звернення підозрюваного ОСОБА_7 .
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що із врахуванням стадії досудового розслідування даного кримінального провадження та обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, продовження існування ризиків, про які зазначив слідчий суддя в мотивувальній частині ухвали суду, наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків не зможе повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та знівелювати ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Крім того, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, ОСОБА_7 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має зареєстроване місце проживання у м. Києві, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, який проживає окремо від підозрюваного, раніше офіційно був працевлаштований, що вказує на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що для повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин справи та те, що підозрюваний, будучи на волі, вчинить інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, врахувавши подані медичні документи про стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 , відсутність медичного висновку, наявність якого передбачена Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, з метою забезпечення реалізації права підозрюваного ОСОБА_7 на медичну допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання захисника підозрюваного та доцільність зобов'язання уповноважених осіб ДУ «Київський слідчий ізолятор» та слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_9 забезпечити можливість реалізації права на медичну допомогу підозрюваним ОСОБА_7 , який утримується в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», відповідно до приписів Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 за № 1348/5/572, та можливість проходження підозрюваним лікування та/або обстеження відповідно до медичного висновку, складеного лікарем закладу охорони здоров'я ДКВС на підставі звернення підозрюваного ОСОБА_7 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на неналежність та недопустимість долучених до клопотання доказів, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, та те, що підозрюваний, будучи на волі, вчинить інше кримінальне правопорушення, а тому доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 має дружину і неповнолітнього сина, який знаходиться у нього на утриманні, здійснює догляд за своєю матір'ю, яка є пенсіонеркою, а також постійно проживає за однією адресою у м. Києві, раніше не судимий, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3